49342296_524756488032591_510852567056515072_n

ДО З5-РІЧЧЯ ПАРКУ СПІЛКУВАЛИСЯ З ЛІСНИЧИМ ПУЛЬМІВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА

«За 35 років зріс авторитет парку. Тепер це потужна організація»
Микола Прасюк
Про застережене ставлення населення до створення Шацького нацпарку, спеціальні підпали лісу, екологічний будиночок і майбутнє установи, спеціально до 35-річчя парку, спілкувалися з лісничим Пульмівського лісництва – Миколою Прасюком.
1. Якими були ваші перші кроки на посаді?

— Спочатку 4 роки я працював помічником лісівника, а з 1988-го став головним лісівником. Як створили парк, 1 червня 1984 року, люди чинили чималий опір. Думали, що зробили таку собі резервацію, де не буде доступу ні до лісів, ні до озер. Тому, в основному моя робота полягала в інформуванні і роз`ясенні населенню. Пояснював, що парк, насправді, створений з гарною метою, аби оберігати і захищати природу та озера. І, згодом, люди це зрозуміли. Навіть зараз озеро Пісочне хочуть передати на баланс парку.

2. Які основні цілі і завдання ставили перед собою як стали ліcничим?

— Після закінчення Дрезденського технічного університету я прибув в Київ на розподілення. Спочатку мені запропонували або в Києві залишатися, або в Дніпропетровську область їхати, але я знав що створюється Шацький нацпарк. Тому тільки на Батьківщину, тільки додому. Тим більше я знав і бачив які парки функціонували в Німеччині, працював, проходив там практику. А для нас це було нове, тому вже тоді хотілося кусочок Європи принести нам.

3. А розвивали туристичну галузь, рекреацію?

— Як я вже казав, спротив населення спочатку був великий. Пройшло років 5 поки люди до нас почали нормально ставитися. Навіть влада, на початках, не допомагала. Місцеве керівництво не сприймало нас серйозно. Складно було вибити місце під лісництво. Та з часом все налагодилося. Ми почали створювати екологічні стежки, робити інформаційні буклети. Адже спочатку був хаос: куди хотіли приїжджали, де хотіли ставили намети. Лише згодом почали будувати наметові містечка. Перший зробили на Гряді. Там змурували пічку, зробили кухню, прокатний пункт, лежаки. Туристи потрошки почали концентруватися в одних і тих самих місцях. Люди звикли.

4. Екологічні стежки ви створювали?

— Першими створювали працівники Світязького лісництва (Світязянка – авт.) і в Мельниках. Наша була в кінці. Також, були кінні маршрути. Пролягали через нашу територію. Ми побудували екологічний будиночок в Мокошині. Років 15 назад купили хатку перевезли її туди, реконструювали, зробили ремонт, всередині все облаштували. Буквально через місяць вона була готова.

5. Насправді, це не так легко зробити через місяць?

— Це була суперечка. Сиділа одна компанія, відпочивала і зробили зауваження, що за лісівник, якщо йому немає де прийняти людей. І я відповів, що приїжджайте через місяць – буде тут хатка.

6. Що найважче було у вашій роботі, крім спротиву людей?

— Раніше не було в нас охорони озер, лише лісова. Тому найважчим була боротьба з браконьєрством на озерах. Весною, як тільки розпочинався нерест, і ми їх ловили, одразу виникали пожежі. Поки не розділили ці служби і після того не було сенсу підпалювати ліс, щоб нас відволікати.

7. Браконьєри, справді, підпалювали ліс аби відволікти вашу увагу?

— Так, бо вони спокійно в той момент могли працювати на озерах. Був колись момент: зняли з пожежі пару людей, щоб поїхати на озера. І, справді, знайшли декілька бригад браконьєрів. Але в лісі зловити на гарячому ми їх не могли ніколи.

8. Як давно створили цю озерну охорону і чия це була ідея?

— Років 20 назад. Це була моя ініціатива, я радив так зробити. Я навіть пропонував скоротити лісову охорону, тому що штатний розпис треба було розширювати. Але директор поїхав у міністерство, де дозволили створити окремий підрозділ – службу державної охорони ПЗФ.

9. Ваш найприємніший спогад чи найцікавіша історія з роботи?

— Найприємніші дні – це коли я працював у Пульмо, мав свою квартиру, жінка працювала там у дитячому садочку, дочка ходила в школу. А на робочому місці все було під контролем.

10. Як на вашу думку змінилася робота парку за 35 років?

— За 35 років зріс авторитет парку. Тепер це потужна організація. Люди забезпеченні дровами, туризм розвивається, і всі умови для цього відпочинку створені, є можливість заробити якусь копійку. Тобто є за що поважати. Особливо за охорону лісу і боротьбу з браконьєрством.

11. Яким ви бачите парк у майбутньому?

— Дав Бог, щоб нічого не змінювалося. Розвиток зараз йде в правильному напрямку. Колектив гарний, молодий та амбіційний.48