ПАМ’ЯТІ ЛІСІВНИКА

 

Створення у 1983 році Шацького природного національного парку супроводжувалося зонуванням його території. У заповідну зону в межах Мельниківського лісництва ввійшли лісові культури дуба, догляд за якими, відповідно до тодішніх природоохоронних вимог, було припинено. Внаслідок цього з часом на цих ділянках розрослися швидкорослі деревні породи, зокрема, осика та береза, які притінили молоді дуби, і станом на 2000-й рік фактично заглушили їх ріст.
Такий стан дубових деревостанів, які є корінними у даних лісорослинних умовах, викликав тривогу як у наукових кураторів парку, так і лісівників Шацького НПП, зокрема тодішнього головного лісничого Петра Тихоновича Семенюка. За його ініціативою було розроблено програму з відновлення дубових деревостанів шляхом вилучення другорядних швидкорослих порід. Програму було схвалено науково-технічною радою парку й погоджено доцільність її практичного впровадження з відділом заповідної справи Мінприроди.
За ділянками, де проводилася вирубка осики й берези, було запроваджено моніторинг за станом насаджень. Неодноразовими обстеженнями лісового масиву було встановлено, що вилучення осики зумовило швидке покращення екологічних умов для подальшого росту й розвитку дуба, сприяло появі рідкісних видів трав на ділянках експериментальних робіт, відновленню на них корінного типу деревостану. Обстеження ділянки у кв. 33 у липні 2018 року підтвердило, що дуб став головною породою, збільшилася його участь у складі деревостану, насадження набуло рис природного лісу. Поставлену мету збереження дубових лісів у парку можна вважати досягнутою.
Проте, сучасне насадження – це не лише суто лісівничий результат і підтвердження доцільності в окремих випадках сприяння людини у розвиток лісу. Це також своєрідний пам’ятник лісівнику Петрові Тихоновичу Семенюку, що недавно відійшов у вічність. Саме його зусиллями було доказано важливість і необхідність застосування експериментальної вирубки осики у заповідній зоні. Відновлений дубовий ліс розвивається за екологічними й біологічними законами, але в його генетичній пам’яті, напевно, є місце й на вдячність лісівнику Петру Тихоновичу. І науковці Шацького НПП, і лісова охорона, які періодично обстежують ці насадження, вже за законами соціальними також згадують добрим словом цю людину, що у парку працювала від початку його створення і багато зробила для формування цієї установи та збереження його лісових масивів, для відновлення корінних дубових лісів.
Будучи на посаді головного лісничого, був хорошим організатором лісогосподарського виробництва.
Дбав про забезпечення служби лісової охорони службовою зброєю, засобами радіозв’язку, форменним одягом, а також матеріально-технічним забезпеченням установи. Це завжди входило в коло першочергових обов’язків головного лісничого, лісовода за покликанням, Петра Тихоновича Семенюка.

Згадаймо ж цього лісівника ще раз, зокрема й у день сороковин від дня його смерті.

Колектив Шацького НПП та колеги по роботі

1e377db34e46c438f4e6c9480e618a33