Архив для категории: Останні новини

У с. Світязь Шацького р-ну 4-5 жовтня відбулося V засідання Координаційної ради транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся». Учасники представницького українсько-польсько-білоруського форуму підсумували зроблене за попередній період та окреслили основні завдання на перспективу.

У роботі цьогорічної Координаційної ради ТБР «Західне Полісся» взяли участь офіційні делегації України, Польщі та Білорусі на чолі з заступником Міністра екології та природних ресурсів України Василем Полуйком,   радником Міністра довкілля РП Зіґмунтом  Кржемінські та заступником Міністра природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища   РБ Алєксандром Корбутом.

З вітальним словом та доповіддю виступив директор Шацького національного природного парку Віталій Цвид, якому разом із колективом ШНПП вдалося успішно вирішити низку організаційних питань та забезпечити учасників пізнавальною екскурсією територією парку в заключний день роботи.

У своїй доповіді Віталій Іванович детально розповів про зроблене на виконання доручень IV засідання Координаційної ради ТБР «Західне Полісся», акцентував увагу на реальних результатах здійснених заходів, підняв проблему масового всихання соснових лісів на території Полісся та БР. Також розповів про підготовку спільних проектів, які передбачється реалізовувати за програмою Транскордонної співпраці «Польща-Білорусь-Україна» 2014-2020.

Про реалізовані заходи з часу минулого засідання, стан справ та перспективи на майбутнє доповіла провідний спеціаліст білоруської Державної природоохоронної установи «Республіканський заказник «Прибузьке Полісся» Наталія Баглай. Вона загострила увагу присутніх на необхідність ще тіснішої співпраці з польською та українською сторонами, а також повідомила, про розроблену документацію на збільшення території їхнього республіканського заказника з 7950 га до 17230 гектарів.

Цікавою була інформація і про вдосконалення освітньо-виховної роботи серед  туристів та школярів.

Директор Поліського національного парку Ярослав Шиманський повідомив, що його державна установа хоча й має стале фінансування з бюджету, але основні кошти для розвитку отримує від участі в грантових проектах: як міжнародних, так і на рівні держави та воєводства. Серед них – проект «Чинна охорона цінних середовищ природних ареалів» на 2017-1018 рр. отримав фінансування в розмірі 449 тис. 880 польських злотих, із яких 85% – за рахунок Євросоюзу. А створення в цей же ж період науково-пізнавальної стежки «Чагари» має бюджет 882 тис. 127 злотих, і теж 85% грошей перерахував Брюссель.

Що не вдалося реалізувати дирекції Поліського національного парку, так це проект «Поліське село», в рамках якого планувалося спорудити традиційну поліську садибу, яка б мала спільні для українців, поляків і білорусів етнокультурні фрагменти та активно використовувалася б для науково-пізнавальних заходів. Утім, Ярослав Шиманські переконаний, що рано чи пізно з допомогою партнерів по ТБР «Західне Полісся» даний проект буде реалізований.

Розповів про можливості активізації роботи органів місцевого самоврядування прикордонних територій у межах ТБР «Західне Полісся» і заступник старости Влодавського повіту Люблінського воєводства РП Адам Панасюк. Акцентував увагу присутніх на вирішенні питання розбудови нового пункту пропуску «Адамчуки-Збереже», відзначив можливості місцевого самоврядування для реалізації спільних проектів з розвитку населених пунктів, розбудови місцевої інфраструктури  на транскордонних територіях.

Своїм  баченням на покращення взаємодії прикордонних природно-заповідних територій Волині, Люблінщини і Берестейщини поділилися старший науковий співробітник відділу охорони природних екосистем Інституту екології Карпат НАН України Павло Ященко, декан біологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка  Ігор Хмара, директор регіонального управління охорони навколишнього природного середовища в Любліні Беата Сілєвіч, директор Державної наукової установи «Інститут експериментальної ботаніки імені Фьодора Купрєвіча Алєксандр Пугачєвскій,  проректораУніверситету імені Марії Склодовської-Кюрі  Радослав Добровольські, заступник голови Білоруського національного комітету Програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера»  Наталья Рябінєц  та інші учасники засідання.

В роботі міжнародного форуму також взяли участь начальник управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації Дмитро Новохатський та перший заступник голови Шацької райдержадміністрації Віктор Плейтух.

Після завершення пленарного засідання та дебатів учасники ухвалили підсумкову резолюцію, а також здійснили захоплюючу екскурсію по території Шацького національного природного парку.

Прес-служба ШНПП.

У шацькій групі озер вугор з’явився у 1937 році. 80 років тому він був завезений у формі скловидної личинки у кількості 110 тис. штук і випущений в озера Світязь, Луки, Пулемецьке, Острів’янське.

Із більш ніж 25 тисяч видів риб, які відомі сучасній науці, звичайний чи річковий вугор – один із найбільш таємничих. Провідні науковці світу протягом цілих століть вивчали напрочуд цікаві особливості його життя. Але і сьогодні поряд із багатством відомих фактів залишається ще значна кількість загадкового і таємничого. Так хто ж він, цей знайомий незнайомець?

За зовнішнім виглядом вугор дуже нагадує змію, навіть значно більше, ніж рибу, через що в багатьох місцях його існування люди побоюються споживати в їжу цю загадкову тварину. Довге циліндричне тіло вугра вкрите слизькою темною чи жовтуватою шкірою, що створює оманливе враження, неначе риба гола. Але це не зовсім так. Під шаром слизу, придивившись пильніше, можна помітити розкидані по всьому тілу маленькі продовгуваті лусочки.

В порівнянні з іншими рибами, вугор виділяє велику кількість слизу, який надійно захищає йото від дії незначної кількості токсичних речовин. Слід пам`ятати, що кров вугра сама має токсичні властивості і отруйна для людини. Шкідлива дія крові вугра зникає лише після його нагрівання де 60°С і вище. Між іншим, сироватка крові мас дуже високу захисну функцію – нею навіть можна нейтралізувати зміїну отруту!

Життя вугра – прекрасний приклад пристосування організму до умов навколишнього середовища. Взимку риби впадають в сплячку і лежать на дні до самого приходу весни, зарившись майже повністю у мул. На відміну від інших риб, вугор спроможний – протягом тривалого проміжку часу! – дихати атмосферним повітрям, а прожити добу без води для нього не є проблемо. Риба має досить розвинене подвійне дихання: окремо зябрами та шкірою. При цьому дихання зябрами складає біля 60%, а шкірою – 40%. Цікаво, що існувати довго лише за рахунок одного типу дихання вугор не може.

Рибогосподарське значення вугрів як риби з чудовими смаковими якостями в усіх кінцях світу відзначається дуже давно. В Україні ця риба у великій кількості зустрічається переважно в озерах Шацького національного природного парку.

Чим більше вчені дізнаються про вугрів, тим сильніше притягувало їх саме таємниче в його «біографії» – звідки з`являється в наших водах вугрі? В рибах ніколи не знаходили дозрілої ікри, не була відома навіть сама початкова стадія їх розвитку – личинка.

Але на щастя, так вже влаштована наука – в один прекрасний день шлях до розгадування таємниці народження вугра було частково знайдено. Великий данський вчений Йоганн Шмідт в результаті організації кількох експедицій в Атлантичний океан з 1905 по 1930 рр. віднайшов місце розмноження вугра. Пошуки були плідними: між 22 та 30 градусами північної широти і 48 та 65 градусами західної довготи в Саргасовому морі в районі Бермудських та Багамських островів була знайдена маленька (7-8 мм довжиною) личинка з залишком жовткового мішка. Відтоді цей район вважається місцем нересту європейського вугра.

Другий період життя вугрів продовжується від 10 до 14 років в річках, озерах та інших прісних водоймах. Але, як правило, не пізніше цього строку в темні осінні грозові ночі він починає дуже довгу, надзвичайно важку, неймовірну першу і останню свою подорож до далекого і єдиного в світі нерестовища в Саргасовому морі. При цьому гіпотетично вважається, що вугрі за допомогою течії Антигольфстрім долають відстань в 4-5 тис. км за 150-200 днів, і, що дивно, при цьому не живлячись. Чому гіпотетично? Бо після виходу в море жодна людина на Землі більше не бачила тих дорослих риб, які мандрують на нерест.

Нерестову міграцію дорослих вугрів (третій і останній період їхнього життя) ще називають «ходом смерті».  І це не випадково. Річ у тім, що вийшовши в море, вугрі перестають харчуватись, їх кишечник атрофується, а риби після довгої мандрівки так виснажуються, що, відклавши ікру і забезпечивши продовження роду, зразу ж гинуть. Їх численне потомство починає довгу мандрівку до далеких рідних берегів. Так завершується найдивовижніша у світі, найтаємничіша і до сьогодні не розгадана мандрівка, створена природою.

В середньому у світі щорічно добувають біля 25 тис. тонн вугрів із природних водойм та ще вирощують 26 тис. тонн у штучних умовах. Найвищий рівень їх споживання в індустріальних розвинутих країнах (Данія. Голландія, Японія).

Вугрі зустрічаються у нас в басейнах Балтійського, Чорного та зрідка Білого морів. В Україні – в річках Дніпро, Прип`ять, Дунай та в найулюбленішій вуграми місцині – Шацьких озерах. В ці водойми вугри тепер проникають і самостійно, ймовірно, через створену систему меліоративних, зрошувальних та інших каналів. Отже, вугор почав повертатися додому.

У шацькій групі озер вугор з’явився у 1937 році. Він був завезений у формі скловидної личинки у кількості 110 тис. штук і випущений в озера Світязь, Луки, Пулемецьке, Острів’янське. У наших водоймах він прижився і став зустрічатись у промислових уловах вже в 1940 році.

З погляду на майбутнє Шацьких озер, де не другорядне місце займе спортивно-аматорське рибальство, активний і корисний вид відпочинку, вугор цікавитиме нас як трофей високої риболовно-спортивної майстерності.

Бо й справді: не часто він потрапляє на гачок рибалки! А  випадково «засічений» гачком доставляє вудкарю чимало захоплюючих хвилин боротьби. Здебільшого, клює він на снасть, приготовлену для окуня, ляща, оскільки «вузьких спеціалістів» по вугру – одиниці.

В одному з номерів альманаху «Риболов-спортсмен» є згадка, що вугра вдалось упіймати на блешню… вночі. Це ще раз підтверджує те, що вугор – нічний водяний  хижак. Класик аматорського рибальства Л.Сабанєєв пише:

«Треба, між іншим, замітити, що вугор буває в русі тільки ночами, вдень перебуває у спокої – лежить собі в мулі, згорнувшись, як шнурочок. Так само і зимою вугор знерухомлюється і заривається в мул, за деякими даними, до глибини 16 см».

У прісній воді вугрі живуть в основному до 14 років, але зустрічаються, як виняток, особини 20-річного віку. З настанням статевої зрілості він змінює своє забарвлення: спина стає майже чорною, а низ і боки білі, сріблясті. У такому вигляді вугри мігрують у Саргасове море. Кочування за течією починається з квітня і триває до жовтня. Але сам процес міграції мало помітний, бо відбувається вночі.

До берегів в Балтійському морі молодь вугра підпливає на третьому-четвертому роках життя. Рибини піднімаються по течії високо і можуть вночі переповзати по мокрій траві в пойменні озера. У наші водойми можливий захід незначної кількості вугра з Західного Бугу по каналах. Про здатність вугра обходитись без води тривалий час Л. Сабанєєв пише:

«Досліди проводились на зорі, ввечері і вночі, на вологому ґрунті. Вугрі, вигинаючись, кільцеподібно, як змії, досить вільно і швидко повзали спочатку в різних напрямах, а потім швидко звертали до річки. Дорогу свою вони змінювали лише при зустрічі з піском чи оголеною землею, яку старанно обповзали… Дві. три і більше годин вугор вільно може бути без води теплим днем».

Рибалки-аматори, натуралісти можуть додати штрихи до портрету цього загадкового мешканця озер і морів.

Отож, бережімо цього вразливого знайомого незнайомця!

Піклуймося про водойми, які вугор населяє, і він колись нам за це віддячить!

Прес-служба Шацького національного природного парку.

На фото: озеро Світязь, куди унікальну рибу завезли в далекому 1937 році; а ці вугрі – впіймалися…

Гідний подарунок до Дня Незалежності зробили працівники Шацького національного природного парку мешканцям та гостям Озерного краю. Цими днями в урочищі Верхи відкрито ще один рекреаційний пункт.

Робота з облаштування території та спорудження на ній малих архітектурних форм проводилася
силами лісової охорони Пульмівського лісництва Шацького НПП у стислі терміни. У результаті для любителів відпочинку на природі створено три комфортних альтанкиз обладнаними місцями для розведення багать, дитячий майданчик, наглядну агітацію.
Новий рекреаційний пункт Верхи органічно вписується в інфраструктуру екологічної стежки
«Світязянка», яка проходить поруч.
Як наголосив т. в. о. директора ШНПП Віталій Цвид, системна робота у справі розбудови
рекреаційних пунктів та екологічних стежок буде продовжуватися.
Прес-служба Шацького національного природного парку.

«Одним із пріоритетних завдань для мене особистого і всього колективу Шацького національного природного парку – зберегти для нащадків неповторну красу Шацького поозер’я та розбудувати тут цивілізовану європейську інфраструктуру», – наголошує в. о. директора Шацького національного парку Віталій Цвид.

І ця робота здійснюється у відповідності зі стратегією Державного лісового агентства України, в чіткій взаємодії з органами влади обласного, районного та місцевого рівня, з залученням досвіду та можливостей колег із Польщі та Білорусі.

Одним із найважливіших напрямків є розбудова інфраструктури центрального пляжу в с. Світязь Шацького р-ну.

«Розвиток туристичної інфраструктури ШНПП повністю відповідає вимогам проекту, який ми створили разом із партнерами з Поліського національного парку. Загальний обсяг фінансування складає 460 тис. євро, пройдено вже перший етап обговорення і затвердження.  В подальшому реалізація цього масштабного проекту дозволить вирішити пріоритетні завдання ШНПП, зокрема – нам потрібно покращити інфраструктуру біля озера Світязь. Саме на це й скерований проект «Детального плану території на землях постійного користування Шацького НПП в межах берегової лінії озера Світязь (від бази ФМІ ім. Г. В. Карпенка до метеостанції) на території Світязької сільської ради Шацького району Волинської області», – наголошує Віталій Цвид.

Що стан дорожньої інфраструктури в с. Світязь Шацького р-ну неподалік «Куточка рибалки» не відповідає вимогам часу і не задовольняє ні місцеву владу, ні адміністрацію ШНПП, ні туристів та відпочивальників. Що зміниться в кращий бік уже найближчим часом?

Про це розповів голова Шацької районної державної адміністрації Василь Голядинець:

«Наразі розроблено проектно-кошторисну документацію, яка передбачає не лише реконструкцію дороги, але й спорудження пішохідної та велодоріжки, запрацює вуличне освітлення, буде належний підхід до пляжу… Нам виділено кошти в сумі 9 млн грн, тож сподіваємося, що до кінця року ця територія зміниться на краще до невпізнання.  Паралельно Шацький національний природних парк займається розробкою документацією щодо облаштування розміщеного поруч пляжу.  Уже створено футбольний майданчик, в перспективі – волейбольні майданчики, інші, необхідні тут об’єкти».

Роботи щодо розвитку інфраструктури заповідної території тривають. З допомогою органів влади центрального та обласного рівня і місцевих громад дирекція Шацького національного природного парку забезпечить подальшу розбудову заповідної території з максимальним збереженням заповідного статусу. На цьому наголошують і в. о. директора ШНПП Віталій Цвид, і голова Шацької районної державної адміністрації Василь Голядинець.

Прес-служба Шацького національного природного парку.

Одним із пріоритетних завдань у роботі Шацького національного природного парку є турбота про заповідні ліси.
Як повідомив директор ШНПП Віталій Цвид, робота в цьому напрямку ведеться системна та кваліфікована.
Проте останнім часом на порядок денний вийшла доволі складна проблема: дедалі більша територія парку зазнає ушкоджень від стовбурової нематоди (латинською – Bursaphelenchus mucronatus). Ці шкідники, які буквально за 2 тижні активної фази свого розвитку перетворюють живу і зелену сосну звичайну чи ялину європейську на сухе і мертве дерево!
Саме тому фахівці Шацького національного парку здійснюють аналіз і контроль ситуації. Нещодавно, наприклад, головний лісничий ШНПП Ігор Сидорук, науковий співробітник Віталій Турич і майстер лісу Пульмівського лісництва Микола Ткачук у 20-ому кварталі лісництва провели вібір зразків із сосни звичайної для дослідження на ураження стовбуровою нематодою.
«Ситуація викликає глибоку стурбованість, – каже Ігор Сидорук. – Площа враження сосни звичайної зростає, а за санітарними правилами рубка хворих дерев проходить після ряду погоджень (до 1 місяця). Це не дозволяє оперативно боротись з шкідником, внаслідок чого, у жарку погоду, він швидко заражує здорові сусідні дерева».
Тому проблема потребує вирішення на законодавчому рівні. В усякому випадку, сусіди-поляки вже внесли корективи в реалії життя і в подібних випадках застосовують механізм зрізання хворих дерев, оскільки ніякі хімічні чи біологічні способи захисту лісів у випадку з виникненням стовбурової нематоди позитивного ефекту не дають.
Прес-служба Шацького національного природного парку.