Петропавлівський чоловічий монастир

На території Шацького парку збереглись сакральні пам’ятки архітектури, які представлені переважно церквами 19 ст. З 2002 р. при Петропавлівській церкві в с. Світязь діє чоловічий монастир.

Вперше про цей церковний прихід згадується у писемних джерелах 30-тих років ХVІ ст., коли тут існувала дерев'яна Петропавлівська церква, яка належала до УГКЦ. Однак відомо, що вона згоріла у пожежі 1834 р., під час якої вдалося врятувати лише окремі церковні речі та копії метричних книг. Після цих трагічних подій, у 1846 р. коштом графині Рози Потоцької тут було збудовано муровану церкву на честь першопрестольних апостолів Петра і Павла у характерному на той час для Волині стилі неокласицизму. Саме вона збереглася до сьогодні і є головним храмом обителі.

Наприкінці 90-тих років XX століття, у період відродження релігійності на теренах України в історії храму розпочалася нова сторінка. Саме тоді церкві було повернуто колишні землі, здійснено перекриття, ззовні побілено стіни, прибудовано паламарню та проведено опалення. Після виконання реставраційних робіт тут почала функціонувати недільна школа.

Облаштування монастиря розпочалося аж у 2002 р. і було пов'язано з тим, що у 2001 р. у цьому храмі почала мироточити Почаївська ікона Божої Матері.

У монастирському комплексі для прочан було виставлено на показ Кровоточивий образ Спасителя (у 2004 р.), чорнобильські ікони з Іллінського храму (у 2005 р.), а також – мощі св. Холмських і Підляських мучеників (у 2007 р.). Крім того, у храмі св. апостолів Петра і Павла зберігаються ікони двох православних святих Іова та Амфілохія Почаївських, на яких час від часу з'являються надприродні крапельки мира, а також у монастирі зберігається старовинний образ святителя Миколая.

Від початку 2000-х років на території обителі діє літній табір для дітей-сиріт.

  • img