РОСЛИННІСТЬ

Особливості природних умов обумовлюють і характер розподілу рослинного покриву парку. За геоботанічним районуванням /Брадіс, Андрієнко, 1977/ його територія належить до Ратнівсько-Любешівського (Верхньоприп‘ятського) району з переважанням соснових лісів чорницево-зеленомохових та евтрофних осокових боліт. Ліси займають 52,5% загальної площі парку, 7,3% території — луки, 2,8% — болота, 14,2% — водойми. Решта площі знаходиться під орними землями, садибами, дорогами.

Рослинність парку представлена у виданнях: Ященко, Андрієнко, Шеляг-Сосонко, Стойко, 1983; Ященко, 2007.

Ліси розподілені порівняно рівномірно, проте їх суцільні великі масиви зосереджені по околиці парку. У міжозерних улоговинах зосереджені, як евтрофні, переважно осоково-гіпнові, так і мезотрофні болота, зрідка трапляються оліготрофні. Значна частина боліт осушена, частина евтрофних боліт трансформована в торфянисті луки. Лучна рослинність приурочена до берегів озер, рік.

Серед лісових формацій переважають соснові ліси, займаючи 62 % площі парку, покритої лісами. Серед них найбільшу площу займають ліси чорницеві (49%), меншу — соснові ліси зеленомохові (12 %), ще меншу — соснові ліси лишайникові (1-2%). Близько 8% території лісових формацій припадає на заболочені соснові ліси. В екологічному ряду найвищі місця (горби, гряди, камові пасма) з дерново-приховано-підзолистими грунтами займає асоціація Pinetum cladinosum, яка фрагментарно поширена серед соснових лісів зеленомохових. Її деревостан характеризується невисокою зімкненістю (0,6) та продуктивністю ( V бонітет). В ньому переважає сосна без домішок інших порід. Підлісок невиявлений, поодиноко трапляються Juniperus communis L.,Cytisus ruthenicus F. Покриття трав‘янисто-чагарникового ярусу нерівномірне (20-60%), часто не спостерігається домінування певного виду. Найбільшу участь у травостої приймають Festuca ovina L. і Thymus serpyllum L.,які зростають куртинами, інколи трапляються Arctostaphylos uvaursi (L.),Dianthus pseudosquarrosus, поодиноко трапляються Gypsophila fastigiata L., Vaccinium vitisidaea та деякі інші види. Лишайники утворюють наземний ярус з покриттям 50-60%, у ньому домінують Cladonia sylvatica (L.), C. rangiferina (L.).

Серед лишайникових соснових лісів на підвищеннях рельєфу невеликими ділянками трапляються фрагменти асоціації Pinetum junipereto — (communi) —cladinosum, в якій Juniperus communis утворює підлісок з зімкненістю 0,2-0,4. На піщаних підвищеннях трапляються молоді соснові насадження з трав‘яним покривом, утвореним Corynephorus canescens, які є довготривалою стадією формування соснових лісів.

Група асоціацій Pineta hylocomiosa приурочена до схилів незначних підвищень і положистих ділянок з дерново-слабопідзолистими грунтами. Вона представлена кількома асоціаціями, найбільш поширеними з яких є Pinetum hylocomiosum і P. myrtillosohylocomiosum. Перша асоціація характеризується добре розвиненим деревостаном із зімкненістю крон 0,7-0,8, в якому переважає Pinus sylvestris L., з домішкою Betula pendula Roth. Висота сосен 20-22 м, діаметр — 30-32 см. Підлісок відсутній, окремими екземплярами зустрічаються Frangula alnus Mill. Трав‘яно-чагарниковий ярус розріджений (10-20%), домінування певного виду в ньому не спостерігається. Із покриттям 1-2% трапляються Vaccinium vitisidаea, Peucedanum oreoselinum (L.), Calluna vulgaris (L.). Моховий ярус з покриттям 60-80% утворюють Pleurozium schreberi, Dicranum rugosum Brid. Пірогенні сукцесії зеленомохових соснових лісів представлені сосновими лісами вересковими, в яких у деревному ярусі бере участь Betula pendula. Природні ценози асоціації Pinetum callunosum розміщуються вузькими смугами на схилах мезорельєфу між лишайниками та зеленомоховими сосновими лісами, займаючи незначні площі. Цікавими похідними угрупуваннями зеленомохових лісів є соснові ліси з підліском, сформованим Sarothamnus scoparius (L.), який вводиться в ліси шляхом підсіву. Місцями зімкненість підліску досягає 0,4-0,5. У трав‘яно-чагарниковому ярусі переважають злаки — Agrostis tenuis Sibth., Festuca ovina, з лісових видів збереглися Vaccinium vitisidaea (5%).

Нижче в рельєфі розташовуються ценози найбільш поширеної асоціації Pinetum myrtillosohylocomiosum, основні площі яких зосереджені в східній частині парку. Дана асоціація формується на вирівняних та знижених ділянках на дерново-підзолистих піщаних дещо оглеєних грунтах. Деревостани цих переважно середньовікових лісів мають зімкненість крон 0,7-0,8, І-Іа бонітет, їх висота становить 18-20 м, а діаметр сосен — 20-24 см. У деревостані завжди є домішка Betula pendula, а також Quercus robur L. Останній становить близько 5-10% деревостану, але зосереджений, в основному, в другому ярусі, висота якого — 8-10 м. Ярус підліска несформований, із зімкненістю близько 0,1 в ньому трапляються Frangula alnus та Sorbus aucuparia L. em Hedl. Трав‘янисто-чагарниковий покрив досить густий (70-75%), диференційований на два підяруси. У верхньому розрідженому заввишки 60 см переважають з покриттям 3-5% Molinia caerulea (L.), Pteridium aquilinum (L.), поодиноко на зниженнях відмічені Ledum palustre L., Vaccinium uliginosum L. Другий (основний) під‘ярус заввишки 25-30 см утворює Vaccinium myrtillus (60-65%) із домішкою Melampyrum pratense, Majanthemum bifolium (L.), Luzula pilosa, Trientalis europaea L., Calluna vulgaris. Моховий покрив більш-менш густий. Його покриття, залежно від розвитку трав‘яно-чагарничкового ярусу, становить від 30 до 60%. У ньому переважають Pleurozium schreberi та Dicranum rugosum. Оскільки інші асоціації соснових лісів мають незначну площу, ми їх не характеризуємо.

Дубово-соснові ліси на території парку трапляються зрідка, займають вони близько 2% покритих лісом площ. Вони приурочені до середньопідзолистих супіщаних грунтів і представлені асоціацією QuercetoPinetum frangulosomyrtillosum. Деревостан її одноярусний, його зімкненість — 0,7-0,8, склад 7С2Д1Б+Вільха. У віці 80 років сосна має висоту 23-24 м, дуб, звичайно, на 2 м нижчий. Зімкненість підліску — 0,3-0,4, висота — 3-4 м, утворює його Frangula alnus із домішкою Viburnum opulus L. Трав‘янисто-чагарничковий ярус досить густий (60%), у ньому переважає Vaccinium myrtillus (30%), із покриттям 1-2% трапляються Melampyrum nemorosum L., Majanthemum bifolium, Molinia caerulea, Calamagrostis arundinacea (L.). Невеликими ділянками на території парку трапляються грабово-дубові ліси, які зростають на незначних за площею підвищеннях, оточених вільшняками, лісовими сфагновими болотами або сосновими лісами чорницевими. Вони представлені асоціацією CarpinetoQuercetum corylosooxalidosum. Деревостан, склад якого 6Д2Гр1С1Б і зімкненість 0,7-0,8, двоярусний. Дуб, заввишки 23-24 м, формує перший під‘ярус, граб, який досягає 16-17 м — другий. Підлісок утворює Corylus avellana L., він, звичайно негустий (0,2-0,3). В розрідженому (20-25%) травостої переважає Oxalis acetosella L. (10-15%), із покриттям 3-5% зустрічаються Stellaria holostea L., Hepatica nobilis Schreber, поодиноко — Lusula pilosa, Vaccinium martillus, Asperula odorata L., Asarum europaeum L. та деякі інші види.

Вільхові ліси займають біля 20% покритої лісами площі. Їх невеликі ділянки відмічені по всій території парку, проте зустрічаються і значні за площею суцільні масиви цих лісів. У рельєфі вільхові ліси розташовані на периферії боліт і в зниженнях серед лісових масивів на торф‘янисто-глейових легкосуглинистих грунтах. Переважають асоціації Alnetum urticosum та A. athyriosum.

Березові ліси з Betula pendula, що займають близько 16% покритої лісом площі, зустрічаються на місці корінних соснових і дубово-соснових лісів.

Болота парку за своїм типом та рослинним покривом різноманітні. Переважають евтрофні болота, дещо менші площі займають мезетрофні; оліготрофні болота трапляються дуже рідко. Серед евтрофних боліт переважають трав‘яні; лісові болота трапляються невеликими ділянками. Лісові евтрофні болота представлені переважно чорновільшняками,

з добре виявленою мозаїчністю рельєфу (пристовбурні підвищення та мікрозниження). Переважають асоціації Alnetum frangulosocaricosum (ripariae et acutiformis), A. frangulosoiridosum (pseudacori), A. frangulososcirposum (sylvatici).

Серед трав‘яних евтрофних боліт переважають осокові, рідше трапляються високотравні. Осокові болота здебільшого представлені формаціями Cariceta omskianae, C. appropinquatae та C. rostratae. Трав‘яні високотравні болота представлені формаціями Scirpeta lacustri, Phragmiteta australis, Typheta angustifoliae, Equisetata fluviatili, що відзначається типовим для Західного Полісся характером.

Мезотрофні болота зосереджені в урочищах Князь-Багон, Мельване та біля озер Мошне і Пісочне. Саме на мезотрофних болотах зростає ряд рідкісних видів флори України, переважно північних, що перебувають тут на південній межі свого ареалу (Drosera anglica Huds., D. intermedia Hayne, Salix lapponum. Carex dioica L., C. chordorrhiza). Значна частина мезотрофних боліт увійшла до заповідної зони парку.

Луки трапляються фрагментарно (у вигляді невеликих ділянок ) на місці зведених лісів і представлені формаціями Agrostideta vulgaris, Anthoxantheta odorati, Festuceta rubrae.

Рослинний покрив території парку в цілому характерний для Західного Полісся. Він відзначається мозаїчністю, що обумовлений особливостями геоморфологічної будови території — наявністю значної кількості озер та улоговин.

Угруповання парку, які занесені до «Зеленої книги України»

п/п

Назва і номер угруповання Статус

угруповання

Режим

збереження

ЛІСОВІ УГРУПОВАННЯ
1 43. Угруповання звичайно соснових лісів звичайно ялівцевих (Pineta (sylvestris) juniperosa (communis)) та звичайнодубово-звичайнососнових лісів звичайно ялівцевих (Querceto (roboris) – Pineta (sylvestris) juniperosa (communis)) Перебувають під загрозою зникнення Заповідний та заказний
2 46. Угруповання ялиново-клейковільхово-звичайнососнових лісів (Piceeto(abietis) – Alneto (glutinosae) – Pineta (sylvestris)) та ялиново-повислоберезово-звичайносонових лісів (Piceeto (abietis) – Betuleto (pendulae) – Pineta (sylvestris)) Перебувають під загрозою зникнення Заповідний та заказний
3 69. Угруповання ялинових лісів (Piceeta abietis) Типові Заповідний та заказний
БОЛОТНІ УГРУПОВАННЯ
4 121. Угруповання формації берези низької (Betuleta humilis) Перебувають під загрозою зникнення Заповідний та заказний
5 124. Угруповання формації меч-трави болотної (Сladieta marisci) Перебувають під загрозою зникнення Заповідний та заказний
6 131. Угруповання формацій шейхцерієво-сфагнової (Scheuchzerieto (palustris) – Sphagneta), осоково-шейхцерієво-сфагнової (Cariceto-Scheuchzerieto (palustris) – Sphagneta) Перебувають під загрозою зникнення Заповідний, частково-заказний
ВОДНІ УГРУПОВАННЯ
7 135. Угруповання формації альдрованди пухирчастої (Aldrovandeta vesiculosae) Перебувають під загрозою зникнення Заповідний, частково-заказний
8 140. Угруповання формації глечиків жовтих (Nuphareta luteae) Типові Абсолютної заповідності
9 141. Угруповання формації їжачої голівки маленької (Sparganieta minimi) Типові Абсолютної заповідності
10 144. Угруповання куширу напівзануреного (Сeratophylleta submerse) Типові Регульованої заповідності
11 145. Угруповання формації латаття білого (Nymphaeeta albae) Рідкісні Абсолютної заповідності
12 146. Угруповання формації латаття сніжно-білого (Nymphaeeta candidate) Рідкісні Абсолютної заповідності
13 152. Угруповання формації пухирника малого (Utricularieta minoris) Рідкісні Абсолютної заповідності
14 154. Угруповання формації рдесника довгого (Potamogetoneta praelongi) Рідкісні Заповідний та заказний
15 156. Угруповання формації рдесника туполистого (Potamogetoneta obtusifolii) Рідкісні Абсолютної заповідності
16 157. Угруповання формації рдесника червонуватого (Potamogetoneta rutili) Рідкісні Абсолютної заповідності