Люцимер(рекреаційне)_cr
IMG-0603_cr
Люцимер_cr
IMG_2627
Рекреаційне(захід сонця)_cr
IMG-1150 (1)_cr

СТРУКТУРА ШАЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ

Загальна площа Шацького НПП становить 48977 га. У адміністративно-господарському відношенні територію парку складають: три лісництва, що створені на землях, які безпосередньо підпорядковані адміністрації НПП, частини чотирьох лісництв Державного підприємства „Шацьке учбово-досвідне лісове господарство», землі чотирьох сільських та однієї селищної рад, а також окремі ділянки автомобільних доріг загального користування, які знаходяться у віданні Шацької районної шляхової ремонтно-будівельної дільниці (Шацька райШРБД). Ці ділянки доріг пролягають через лісові масиви Державного підприємства „Шацьке учбово-досвідне лісове господарство», що входять до складу НПП, але адміністративно відносяться до сільських рад району, основні землі яких не включено до складу парку.

Землі Державного підприємства „Шацьке учбово-досвідне лісове господарство», сільських і селищної рад та Шацької райШРБД входять до Шацького національного природного парку без вилучення їх у землекористувачів.

Земельні ділянки НПП на окремих відрізках межують: на північному заході та півночі — з Білоруссю, на заході — з Польщею, на сході — зі Старовижівським та на півдні — з Любомльським районами Волинської області. У більшості межі земельних ділянок парку пролягають по внутрішньо-районних господарських лініях розмежування.

У загальному плані територія НПП складається з п’яти окремих земельних контурів. Найбільший з них займає майже всю центральну частину Шацького району, а чотири окремі контури розташовані у північно-західній його частині .

Земельні ділянки парку знаходяться у межах таких географічних координат:

За широтою:

  • 51° 40′ 03″ (Ростанське лісництво, кв. 2 вид. 61)
  • 51° 22′ 42″ (Шацьке лісництво, кв. 50 вид. 36)

За довготою:

  • 23°36′ 26″ (Ростанське лісництво, кв. 15 вид. 8)
  • 24° 08′ 34″ (Поліське лісництво, кв. 36 вид. 11)

АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДІЛ

№ п/п

 Назва об’єктів обліку Місцезнаход­ження їх адмін. будівель Площа, га % від загальної площі

Віддаль до центр. будівлі НПП 

1

 2 3 4 5

6

Землі безпосереднього користування редньо підпорядковані адміністрації НПП
1
2
3		 Пульмівське лісництво
Мельниківське лісництво
Світязьке лісництво		 с. Пульмо
с.Мельники
с.Світязь		 7825,3
7882,5
7174,2		 15,98
16,09
14,65		 15
13
1

Разом

 22882 46,72

Землі, які входять до складу НПП без вилучення їх у землекористувачів 

Державне підприємство «Шацьке учбово-досвідне лісове господарство»
4
5
6
7		 Ростанське лісництво
Піщанське лісництво
Поліське лісництво
Шацьке лісництво		 с. Ростань
с. Піща
с. Мельники
смт.Шацьк		 2496
1345
4751
3351		 5,10
2,75
9,70
6,84		 35
23
13
6

Разом

   11943 

24,39

Інші землекористувачі
8
9
10
11
12
13		 Піщанська сільська рада
Пульмівська сільська рада
Шацька селищна рада
Світязька сільська рада
Самійличівська сільрада
Шацька райШРБД		 с.Піща
с.Пульмо
смт.Шацьк
с.Світязь
с.Самійличі
смт.Шацьк		 122
3105,7
4662,5
3301,8
2946
14		 0,25
6,34
9,52
6,74
6,01
0,03		 23
15
8
1
18
7

Разом

   14152

28,89

Разом без вилучення 

 26095 

53,28 

Усього в НПП

 48977

100,00

Організація території в минулому

Шацький національний природний парк у відповідності з постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1983 р. №533 та наказом Міністерства лісового господарства України від 16 березня 1984 р. №64 створено з 1 квітня 1984 року на землях, прийнятих від Шацького учбово-досвідного лісгоспзагу (6959 га) та колгоспів Любомльського району (5051 га). Наказом Волинського обласного управління лісового господарства від 2 квітня 1984 р. №75 площа земель, які були передані зі складу Шацького учбово-досвідного лісгопзагу, була уточнена і склала 6971 га. Таким чином, на час організації парку його площа, яка знаходилася у віданні державних органів лісового господарства, склала 12022 га.

В 1986 році, у відповідності з постановою РМ УРСР від 31 березня 1986 р. №159-р, до складу парку було прийнято додатково 606,8 га колгоспних земель та 6198,6 га зі складу державного земельного запасу;

На ці землі були виготовлені державні акти на користування тодішнього зразка. В результаті площа земель, яка перейшла у безпосереднє відання НПП, склала 18827 га. В 1987 році ця площа, в результаті уточнення відділом землевпорядкування, зменшилася на 3 га. Крім того, у відповідності з листом Волинського облупрлісгопзагу від 30 жовтня 1987 р. №3-2/11 у Шацький учбово-досвідний лісгоспзаг було повернуто 14 га земель. Таким чином, площа земель у безпосередньому віданні НІШ станом на 01.01.1988 року склала 18810 га.

При лісовпорядкуванні 1987 року була уточнена площа земель, що увійшли до складу Шацького НПП без вилучення у користувачів (14020 га). Тобто загальна площа Шацького НПП станом на 01.01.1988 року склала 32830 га.

У відповідності з рішенням Любомльської районної ради від 8 серпня 1991 р. №116 було проведено рівнозначний по площі обмін ділянками з санаторієм „Лісова пісня» (6,17га). Після 1992 року також був проведений рівнозначний по площі обмін земельними ділянками з Шацьким учбово-досвідним держлісгоспом (3,1 га).

До 1999 року змін у площі парку не відбувалося.

В 1999 році згідно з Указом Президента України від 16 серпня 1999 р. №992/99 територія Шацького НПП була розширена на 16166,6 га. Цим Указом установлена також загальна площа НПП у розмірі 48977 га. Всі землі прийнято без вилучення їх у користувачів. Це землі: запасу (162,2 га), у межах населених пунктів Пехи, Положево, Самійличі, Світязь, Хомичі (664,4 га), ВАТ „Ніке-Льонтекс» (9,5 га), громадянина Пех М.С. (16,2 га), колективних сільськогосподарських підприємств ім. Б. Хмельницького (2756,8 га), „Прип’ять» (20,3 га) і „Україна» (187,1 га), Шацької районної шляхової ремонтно-будівельної дільниці (43,1 га), Шацького учбово-досвідного державного лісогосподарського підприємства (11200 га).

Взагалі прийнята площа (без площі ДП „Шацьке УДЛГ’) становила 4966,6 га і за сільським радами Шацького району розподілялася наступним чином: Ростанська — 1,3 га, Піщанська — 9,6 га, Світязька — 1162,1 га, Прип’ятська — 23,4 га, Самійличівська — 3577,5 га, Шацька селищна рада -192,7 га.

У 2001 році частина лісових земель з сільських рад району у відповідності з рішенням Волинської обласної ради від 0 7.0 3.2001 р. №16/14 була передана з вилученням до складу Шацького НПП і ДП „Шацьке УДЛГ». У межах існуючої території НПП до складу НПП у постійне користування передано із Шацької селищної ради 1496,2 га, з Піщанської сільради 210,1 га, з Світязької сільради 322,0 га (усього 2028,3 га); до складу ДП „Шацьке УДЛГ» — з Прип’ятської сільради 20,3 га, з Самійличівської сільради 632 га (усього 652,3 га). Таким чином, станом на 01.01.2002 року загальна площа НПП становила 48977 га, в тому числі: у постійному користуванні НПП -20838 га, у постійному користуванні ДП „Шацьке УДЛГ» — 11943 га, у безпосередньому розпорядженні селищної та сільських рад — 16196 га.

У 2005 році адміністрації НПП видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками у межах 6 адміністративно-територіальних утворень (сільрад) (усього 45 земельних ділянок). У процесі підготовки до виготовлення державних актів було уточнено площу окремих прийнятих ділянок, в результаті чого загальна площа земель постійного користування НПП збільшилася на 18 га (до 20856 га) за рахунок земель, які знаходилися у безпосередньому розпорядженні сільських рад. Площа останніх склала 16178 га.

У межах цих площ та у відповідності з виданими державними актами були відкориговані матеріали лісовпорядкування 2002 року (планшети, таксаційні описи) лісництв, безпосередньо підпорядкованих адміністрації НПП, та земель, що знаходяться у безпосередньому розпорядженні сільських рад.

Відповідно до розпорядження Волинської обласної адміністрації № 231 від 31 травня 2011 року про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування парку загальною площею 2026 га за рахунок земель запасу за межами населених пунктів у Шацькому районі для природоохоронного, рекреаційного, культурно-освітнього призначення та ведення лісового господарства. Площа безпосереднього користування  збільшилась на 2026 га і станом на 01.01.2012 року склала 22882 га.

Розподіл території безпосереднього користування
за категоріями земель

К А Т Е Г О Р І Я Площа (га) згідно лісовпорядкування
1986 р. 1988 р. 1.01.2015 р.
Загальна площа 12022,0 18810,0 22882,0
1. Лісові землі 10742,0 11240,6 14839,0
а) вкриті лісовою рослинністю 9286,0 10778,1 13756,3
в т.ч. лісові культури 3553,0 3531,3 3739,5
б) незімкнуті культури 71,0 73,3 18,5
в) лісові розсадники, плантації 49,0 0,9 —
г) невкриті лісовою рослинністю 336,0 388,3 1064,2
       в т.ч. згарища 2,0 8,5 —
                   зруби 88,0 6,4 32,2
         галявини(біогалавини) 246,0 373,4 198,0
д) лісові шляхи, просіки, чагарники, тощо 834,0
2. Нелісова землі 1280,0 7569,4 8043,0
2.1. Сільськогосподарські угіддя 135,2
а) рілля 44,0 41,4 39,3
б) сіножаті 208,0 103,1 79,6
в) пасовища — — 16,3
2.2. Води 126,0 6176,9 6216,6
2.3. Сади, ягідники — 2,6 —
2.4. Дороги, просіки 114,0 172,3 —
2.5. Садиби, споруди 13,0 16,2 25,5
2.6. Болота 767,0 895,1 1373,2
2.7. Інші землі (прибережні смуги) 8,0 161,8 261,3
2.8. Траси — — 27,0
2.9. Піски — — 4,2

 

ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗОНУВАННЯ

Територія парку, з метою виконання покладених на нього завдань у відповідності до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», поділена на функціональні зони,

  • заповідна;
  • зона регульованої рекреації;
  • зона стаціонарної рекреації;
  • господарська зона.

КАРТА_z

Заповідна зона

Заповідна зона — призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів. ЇЇ площа становить 5144,9 га.

На її території забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить її цільовому призначенню, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на її природні комплекси й об’єкти, а саме:

  • будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об’єктів транспорту і зв’язку, не пов’язаних з діяльністю парку, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку, стоянка транспорту, проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін домашніх тварин поза спеціально встановленими для цього маршрутами, пересування механічних, гужових та інших транспортних засобів (крім транспорту парку) за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків і гелікоптерів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар’єру над його територією та інші види шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;
  • геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин (добування торфу та іншої мінеральної сировини), порушення грунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками і хворобами рослин і лісу;
  • усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, плодів, насіння, збирання грибів, випасання худоби, знищення та вилов диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;
  • мисливство, рибальство, інтродукція нових видів рослин та тварин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обгрунтовану ємність угідь;
  • порушення режиму прибережних смуг та водоохоронних зон.

Для охорони, збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення наукових досліджень та виконання інших завдань у заповідній зоні, відповідно до його Проекту організації території НПП дозволяється:

  • збір колекційних та інших матеріалів, пов’язаних із веденням наукових досліджень, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи:
  • виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами (проведення рубок догляду та реконструктивних рубок), а також здійснення інших заходів щодо запобігання змінам природних комплексів внаслідок антропогенного впливу;
  • здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують режим заповідності;
  • спорудження у встановленому порядку будівель та інших споруд, необхідних для виконання поставлених перед парком завдань;
  • стоянка і проїзд транспорту парку;
  • сінокосіння та випасання худоби відповідно до встановлених нормативів для задоволення потреб служби охорони парку, що проживає в заповідній зоні;

У разі термінової необхідності, за клопотанням науково-технічної ради парку в заповідній зоні, з дозволу Мінекоресурсів можуть проводитись роботи, пов’язані з ліквідацією осередків шкідників і хвороб або недопущенню їх появи, а також розробка вітровалів, буреломів і сніголомів.

Проведення санітарно-оздоровчих та лісівничих заходів здійснюється в установленому порядку на підставі наукового обгрунтування і погодження з органами Мінекоресурсів.

В заповідну зону входять:

— Лісове болото Втенське — ботанічний заказник державного значення, площею 130,5 га; належить Ростанському лiсництву Шацького держлісгоспу. Утворений у 1980 р.

Це дуже своєрідне верхове рідколісне сосново–сфагнове болото з участю журавлини (Oxycoccus palustris), пухівки піхвової (Eriophоrum vaginatum), лохини (Vaccinium uliginosum), багна болотного (Ledum palustrе) та інших оліготрофно-болотних видів у трав’яному покриві. У центральній частині болота у формуванні травостою бере участь очерет (Phragmites australis). Моховий покрив формують сфагни (Sphagnum acutifolium та ін.). Болото є кормовою базою тетерева (Lyrurus tetrix).

— Озерно-болотно-лісовий масив Мошне (614,0 га); включає ліс та невелике евтрофне озеро з сильно зарослими очеретом (Phragmites australis) та рогозом вузьколистим (Typha angustifolia) берегами, з незначною товщею води (до 1.5 м) та значним шаром сапропелю (до 12 м). Озеро повністю оточене сосновими лісами (угруповання Pinetum myrtillosum; P.pleurociosum; P.ledosum; Betuleto (pubescens)- Pinetum rubosum (idaei et nessensis), які зазнали впливу гідромеліорації у 70-ті роки. Внаслідок підсушення лісового верхового болота зникли березово-соснові ліси журавлиново-сфагнові. Лісові ділянки чергуються із невеликими трав‘яними болотами. Урочище є місцем поселення чорного лелеки (Cyconia nigra).

— Лісове урочище Унич (287,0 га) – репрезентує дубово-грабові та вільхові ліси; є місцем зростання видів Червоної книги України — Cypripedium calceolus, Cephalanthera rubra. Лісовий масив оточений осоково-гіпновими болотами та луками, на яких ростуть Betula humilis, Carex dioica, C.davalliana. Урочище є місцем поселення слукви (Scolopax rusticola).

— Лісовий масив Князь Багон (2257,0 га) – являє собою колишнє величезне лісове сфагново-соснове болото, яке зазнало впливу осушення у 70-ті роки. На сьогодні переважаючим типом рослинних угруповань тут є сосняки чорницеві (Pinetum myrtillosum); фрагментарно трапляються й рідкісні на Західному Поліссі сосняки леукобрієві (Pinetum leucobriosum), є сосняки молінієві (Pinetum moliniosum) та зеленомохові (Pinetum pleuroziosum). Трапляються й цікаві угруповання з перевагою у наземному ярусі червонокнижного виду — плауна колючого – сирі сосняки колючоплаунові (Pinetum lycopodiosum (annotini)). Після встановлення заповідного режиму і припинення господарського втручання у розвиток деревостанів під наметом частини вологих соснових і вільхово–березово-соснових лісів сформувався своєрідний трав’яний покрив з перевагою кропиви, ожини несійської. Відбулося часткове заростання лісів високотрав’ям і формування хащ.

— Озерно-болотний масив Довге-Кругле (599,0 га) – являє собою систему двох проточних озер Довге і Кругле, що сполучені каналом. Озера оточені чагарниковими і трав‘яними болотами, на яких росте цілий ряд рідкісних видів рослин, у тому числі з Червоної книги України: Salix lapponum, Betula humilis, Dactylorhisa incarnata, Drosera rotundipholia, Aldrovanda vesiculosa. Щорічно тут відмічаються колонії крячків річкового (Sterna hirundo) та чорного (Chlidonias niger).

— Лісово-болотний масив між озерами Острів‘янське та Пулемецьке (325,0 га) – характеризується своєрідним поєднанням лісових ділянок з чагарниковими, які представлені вербняками, і трав’яними дрібноосоковими болотами. Лісові ділянки представлені березово-

вільховими лісами орляково-чорницевими, гравілатовими і жіночопапоротевими. У формуванні вербняків беруть участь верби попеляста (Salix canerea), п’ятитичинкова (S.

pentandra), розмаринолиста (S. rosmaranifolia), пурпурова (S.purpurea), чорніюча (S. nigricans). До верб фрагментарно домішується також і береза низька (Betula humilis). Тут є також локалітети зростання рідкісних болотних видів трав, зокрема Carex chordorhiza, Drosera rotundifolia, Oxycoccus palustris, Calla palustris.

— Затока Бужня (площа 184,0 га) – являє собою західну частину озера Світязького, до якої з південної сторони прилягає ліс та зарості кущових видів верб – попелястої, пурпурової, п’ятитичинкової (Salix cinerea, S.purpurea, S. pentandra) Внаслідок обміління сполучного перешийка затока посилено заростає. Для затоки характерний широкий прибережний пояс очерету (Phragmites australis), у якому в окремі роки масово з’являється червонокнижний вид комахоїдних рослин – альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa). Внаслідок обміління у затоці розвиваються потужні зарості водяного різака алоевидного (Stratiotes aloides), що сприяє евтрофікації водойми. Прилеглі лісові угруповання представлені сирими вільховими та березово-вільховими насадженнями з домінуванням у наземному ярусі болотного різнотрав’я – кропиви (Urtica dioica), гадючника в’язолистого (Filipendula ulmaria), комиша лісового (Scirpus sylvatica), щучки дернистої (Deschampsia caespitosa) .

— Міжозерний масив Климівське –Чорне мале (площа 82,0 га) – переважно трав’яні (дрібноосокові та здутоосокові) і чагарникові (вербнякові) болота. Значну природоохоронну цінність мають власне озера, які є місцем гніздування і харчування багатьох видів птахів. Саме на Климівському у 1964 р. було виявлене перше гніздування лебедя-шипуна (Cygnus olor); лебеді гніздуються тут і досі. На цьому озері є колонія мартинів, гніздяться чубата чернь, крижень, бугай та бугайчик. На Чорному Малому гніздуються лиска, червоноголова чернь та інші види птахів.

— Ростанський ялинник- ботанiчна пам»ятка природи мiсцевого значення, що належить Ростанському лiсництву (квартал 39 видiл 17) Шацького держлісгоспу.. Загальна ж площа ялинника – 10.4 га, він охороняється також і як генетичний резерват ялини (Picea abies), з якого здійснюють збір насіння для впровадження ялини у лісові культури.

Цей острівний ялинник лежить за південною межею суцільного поширення смереки у балтійській частині її ареалу. Лісівничо-таксаційні особливості насадження описані в літературі (Цурик, Ященко, Жижин, 1978; Цурик, Ященко, 1978; Ященко, Горун, Матейчик, 1999). Ялинник перебуває під постійним ботанічним контролем наукового відділу Шацького національно природного парку та відділу охорони природних екосистем Інституту екології Карпат НАН України. Ялинник — об’єкт регіонального моніторингу за станом та змінами лісових угруповань, за динамікою структури маргінальних популяцій смереки.

— Урочище Заволодавське (331,0 га) – західна частина одноіменного болотно-лісового масиву, розташованого на пограниччі з Білоруссю. Рослинність представлена переважно сосновими, вільховими і березовими лісами, подекуди трапляються фрагменти ялинових насаджень. До лісу прилягають болотисті ділянки, зайняті чагарниками з перевагою верби попелястої. На середлісових пониженнях відмічено вільшняки гравілатові, кропивні, шартрськопапоротеві. Фрагментарні соснові ліси — переважно чорницеві (Pinetum myrtillosum) та зеленомохові, із значною участю ялівцю звичайного (Juniperus communis) у підліску.

— Урочище Хороми (площа – 325,0 га) – лісовий масив з перевагою соснових лісів різного ступеня зволоження, що прилягає до озера Кримно. На підвищених ділянках масиву переважають сосняки зеленомохові, а з пониженням рельєфу їх змінюють чорницеві, вересові та фрагментами – молінієві і сфагново-лохинові соснові ліси. Пониззя зайняті вільшняками осоковими, жіночопапоротевими та гравілатовими. У минулому в Хоромах були ділянки сугрудових типів лісу із значною участю дуба звичайного (Quercus robur). Урочище є місцем зростання багатьох регіонально рідкісних видів рослин – орликів звичайних (Aquilegia vulgaris), рутвиці жовтої (Thalictrum flavum), а також місцем гніздування чорного лелеки (Ciconia nigra).

Зона регульованої рекреації

Зона регульованої рекреації призначена для короткострокового відпочинку та оздоровлення населення. В цій зоні забороняється:

  • рубки головного користування, будівництво промислових, господарських і житлових об’єктів, не пов’язаних з його діяльністю, розробка корисних копалин, кар’єрів, порушення грунтового покриву , промислове рибальство та мисливство, промислова заготівля лікарських рослин;
  • проїзд і стоянка автомобільного та гужового транспорту крім шляхів загального використання та спеціально відведених для цього місць;
  • організація масових спортивних та туристських заходів, розміщення наметових таборів, човнових станцій без погодження з адміністрацією;
  • розведення вогнищ поза відведеними для цього місцями;
  • застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин і лісу;
  • порушення режиму прибережних смуг та водоохоронних зон.
  • використання катерів та двигунових човнів, за винятком спеціальних інспекційної та рятувальної служб;
  • інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об’єктів цієї зони.

У зоні регульованої рекреації дозволяється:

  • в установленому порядку проведення ландшафтних рубок догляду за лісом та санітарних рубок, направлених на формування ландшафтів, відтворення корінних деревостанів та підвищення біологічної стійкості насаджень згідно з його Проектом організації території;
  • регульований збір грибів, ягід, плодів дикорослих рослин із додержанням чинного законодавства;
  • науковий, меліоративний вилов риби, любительське та спортивне рибальство в установлені строки й в установленому порядку;
  • обладнання туристських та екологічних стежок, організація природоохоронної пропаганди, короткотривалі туристські екскурсії, відпочинок населення в установленому порядку;
  • регулювання чисельності диких тварин до оптимальної та селекційний відстріл у встановленому порядку;
  • забезпечення потреб парку та громадян, які постійно проживають на його території, у сінокосах, випасах, городах і паливі відповідно до встановлених нормативів.

Зона регульованої рекреації займає площу 12971,1 га, в яку входять:

— Озеро Люцимер з прибережою смугою (площа 473,0 га) – четверте за площею водного дзеркала озеро, середня глибина якого – до 4 м, а максимальна – до 7 м. За походженням належить до озер, що успадкували котловини у крейдяній поверхні і ускладнені карстом ( на профілі озера помітні карстові прогини). Люцимер – одне з найбільш рибних озер, але його води характеризуються середнім ступенем забруднення (вміст загального азоту сягає 0,88 мг /л; БПК5 -2,4 мг О2 / л). Склад фітопланктону – діатомово-протококковий. Люцимер відносять до групи мезотрофних озер. Прибережна його рослинність представлена переважно заростями очерету (Phragmites australis) та куги (Shoenoplectus lacustris). На озері щороку гніздиться декілька пар лебедів (Cygnus olor).

— Озерно-лісовий масив Велике Чорне (156,0 га) – включає озеро Чорне Велике і розташований на схід від озера масив заболочених вільхових, березо-соснових та суходільних соснових лісів. Вільхові ліси займають приозерні пониження і представлені вільшняками крупноосоковими (Alnetum caricosum (acutii, riparii)) та гравілатовими (Alnetum geosum). На приозерних заболочених пониженнях сформувалися фрагменти сфагнових фітоценозів з участю росичок англійської і круглолистої (Drosera anglica, D. rotundifolia). Озеро Чорне неглибоке (до 3 м) і використовувалося для водно-спортивних змагань на каное та для спортивного рибальства. Регіон озера Чорного має високий рекреаційний потенціал.

— Озеро-болотний масив оз.Кримно (172,0 га) – дуже мальовниче озеро з островом посередині, багате на рибу. У озері водяться також раки. Озеро фактично є проточним, оскільки в нього з південного боку впадає магістральний меліоративний канал та з північного – витікає. Можливо тому прозорість води у Кримно – невелика, сягає лише 0,9 м., його відносять до групи мезотрофних. Озеро тільки у південній частині не має прибережних заростей очерету, які досить широкою смугою облямовують його майже навколо. Оз.Кримно оточене сирими вільховими та березово-вільховими лісами, які на підвищених ділянках змінюються дуже мальовничими післялісовими (молінієвими) і торф’янистими (щучковими) луками та заростями чагарникових верб – попелястої, п’ятитичинкової, пурпурової, розмаринолистої. Навколоозерні простори використовуються, переважно, як сінокоси. На прилеглому до озера болотному масиві ведуться моніторингові спостереження за змінами рослинного покриву.

— Озеро-лісова екосистема оз. Острів’янське (310,0 га) – належить до групи евтрофних озер з низькою (до 1 м) прозорістю води та високим вмістом біогенних елементів, значним антропогенним навантаженням на водойму. Озеро також фактично є проточним, оскільки до нього підходить меліоративний канал, а з озера здійснюється забір води для підримки водності риборозвідного господарства «Ладинка». На західному березі озера розміщується острівний локалітет ялинового лісу, тоді як з півдня примикають болотисті вербняки. У озері відмічено ряд рідкісних видів рослин, зокрема альдрованду пухирчасту (Aldrovanda vesiculosa). Для стабілізації рівня води в озері на вихідному каналі створено переливну споруду.

— Озеро Світязьке з прибережними смугами (2641,2 га) – друге за величиною озеро України природного (карстового) походження, що відзначається великими глибинами (до 58,4 м), значною прозорістю води (4,5 м), малою її мінералізацією (менше 200 мг/л). Озеро має велике оздоровче та рибогосподарське значення для населення регіону. На північно –східному березі озера є локалітет червонокнижного виду рослин – меч-трави болотної (Cladium mariscus), у прибережних мілинах трапляється альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa). У Світязі водиться такий цінний вид риб, як вугор річковий.

— Лісовий масив – урочище Заволодавське (площа 456,0 га), що прилягає до західного узбережжя озера Пулемецького. Характерна значна мозаїчність лісових угруповань. Фрагментарно трапляються ділянки вільшняків гравілатових і кропивних. Переважають вологі соснові ліси чорницеві, з пониженням рельєфу їх змінюють сосняки орляково-молінієві (Pinetum pteridioso(aquilluini) — moliniosum). Суходільні ділянки зайняті сосняками зеленомоховими та вересовими (Pinetum callunosum). Часто у ярусі підліску – ялівець звичайний (Juniperus communis).

— Озеро Пулемецьке з прибережними смугами (1647,0 га) – друге за величиною у Шацькій групі озер. Озеро багате рибою, але глибина його невелика – до 17 м , середня ж – 4-5 м. Північно — західна частина озерного узбережжя починає використовуватися з рекреаційною метою. З північно- східної частини озера прокопано сполучний канал до оз.Острів’янського, але поставлено й переливну споруду для утримання необхідного рівня води у Пулемецькому. На озері гніздяться багато видів птахів, зокрема лебеді. У прибережних болотистих місцях є два локалітети червонокнижного виду рослин – меч-трави болотної.

— Болото Рипицьке (984,0 га) – своєрідний лісоболотний масив, що лежить на Головному Європейському вододілі. Відкрите трав’яне купинчасто–осокове болото використовується як сінокіс. Болото оточене лісом з перевагою сосняків, що являють собою довгочасову стадію заростання сфагнових боліт.

— Урочище Верхи (803,0 га) – характеризується грядовим рельєфом і перевагою соснових лісів, різноманітних за фітоценотичними характеристиками. На вершинах піщаних озів формуються сосняки брусницеві, на схилах переважають сосняки зеленомохові, а у пониженнях поширені сосняки орляково-чорницеві та фрагментарно-молінієві. На підвищеннях росте низка регіонально рідкісних видів рослин, таких як гвоздика несправжньорозчепірена (Dianthus pseudosquarrosus), дифазіаструм сплюснутий (Diphaziastrum complanatum), мучниця (Arctostaphyllos uva -ursi).

— Урочище Макошин – (280,9 га) – лісовий масив, що прилягає до північно-західного узбережжя оз.Світязького. Рельєф тут горбистий. Переважають соснові ліси зеленомохові, на підвищеннях є лишайникові (Pinetum clаdinosum), а у пониженнях – чорницеві. Вздовж берегової смуги простягаються ділянки заболочених лісів. Тут трапляються вільшняки кропивні та жіночопапоротеві (Alnetum urticosum, A. athyriosum), березняки з болотним різнотрав’ям у приземному ярусі. Ймовірно, що назва урочища походить від імені давньолитовської богині чистоти і краси – Макоши.

— Урочище Венське (852,0 га) – лісовий масив, що межує з річковою долиною Прип’яті. Переважають соснові ліси різного ступеня зволоженості – від сухих сосняків мітлицевих (Pinetum agrostidosum (tenuis)) та сосняків овечокострицевих (Pinetum festucosum (ovinae)), що сформувалися після лісових пожеж, до соснових лісів зеленомохових і вересових, орляково-чорницевих (Pinetum pteridioso-myrtillosum) та сирих сосняків лохиново-багново-сфагнових (Pinetum uliginoso-ledoso-sphagnosum). У пониженнях трапляються вільшняки лісовокомишові (Alnetum scirpoides (sylvaticii)), відкриті ділянки середлісових боліт представлені трав’янистими угрупованнями з перевагою сфагнів та куничника сіруватого (Calamagrostis canescens).

— Озерно-лучно-болотний масив Луки-Перемут (1533,0 га) є найбільшим у межах Шацьких озер локалітетом гніздування водно-болотних птахів, чому сприяє їх мілководність, зарослість і заболоченість прибережної смуги озер. Масив використовується в якості кормового біотопу рідкісними хижими птахами, такими як орлан-білохвіст Haliaeetus albicilla, малий підорлик Aquila pomarina та інші. Під час міграцій тут одночасно можуть перебувати тисячі водоплавних та навколоводних птахів. Озера та прилеглі болотні масиви є місцями зростання багатьох рідкісних видів, зокрема, Aldrovanda vesiculosa, Betula humilis, Dactylorhisa incarnata, Drosera rotundipholia, D.anglica, Scheuchzeria palustris. Озера мають рибогосподарське значення.

— Урочище Хороми – (426,0 га) – південна частина масиву, для якого характерні своєрідні соснові ліси, трав’яний покрив яких швидко змінюється навіть з невеликим перепадом висоти від сосняків лишайникових до сосняків молінієво-сфагнових. Є сосняки лишайникові, зеленомохові, чорницеві, молінієві. Відкриті ділянки середлісових боліт зайняті трав’яними болотами з перевагою пухівки піхвової (Eriophorum vaginatum) чи куничника сіруватого (Calamagrostis canescens), або торф’янистими луками з перевагою щучки дернистої. Трапляються вільхові ліси кропивні та березово-вільхові ліси з перевагою болотного різнотрав’я.

— Урочище Прусові гори ( 1968,0 га) – це соснові ліси, сформовані на піщаних аренах та горбах. Своєрідністю території є наявність соснових лісів з участю яловцю звичайного у підліску, переважання сосняків зеленомохових та вересових, зростання регіонально рідкісних видів рослин – ведмежого вушка (Arctostaphyllos uva-ursi) та костриці поліської (Festuca polessica). Пониження зайняті вільшняками з перевагою болотного різнотрав’я (Filipendula ulmaria, Urtica dioica, Athyrium filix femina,Scirpus sylvaticus).

— урочище Засоминець площею 269,0 га – північна частина лісового масиву, біля озера Соминець, для якого характерні заболочені вільхові, березово-соснові та суходільні соснові ліси. Вільхові ліси займають приозерні пониження і представлені вільшняками крупноосоковими (Alnetum cariosum (acutii,riparii) та гравілатовими (Alnetum geosum). На приозерних заболочених пониженнях сформувалися фрагменти сфагнових фітоценозів, які на підвищених місцях змінюються мальовничими післялісовими (молінієвими) і торф’янистими (щучниковими) луками та заростями чагарникових верб.

Зона стаціонарної рекреації

Зона стаціонарної рекреації Шацького НПП призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів та інших об’єктів обслуговування його відвідувачів.

В зоні стаціонарної рекреації створюються туристські, екскурсійні та прогулянкові маршрути (лінійні, кільцеві, радіальні), обладнуються місця для ночівлі (хижі, бівуачні зупинки) для відпочинку та огляду місцевості. Вздовж трас маршрутів створюються природозахисні лінійні коридори шириною до 25 м, які повинні обмежувати вільне пересування відвідувачів поза туристською трасою; в цій зоні на спеціально виділених

ділянках дозволяється любительське і спортивне рибальство, утилітарна рекреація (збирання грибів, ягід, фотомисливство тощо) під наглядом відповідних служб парку. В зоні стаціонарної рекреації можуть створюватися рекреаційно-аквальні, туристські та інші комплекси.

В лісових насадженнях здійснюються ландшафтні рубки догляду та санітарно-оздоровчі заходи в установленому порядку.

Зона стаціонарної рекреації займає 978,0 га, із яких в безпосередньому користуванні парку – 687,4 га, землі Світязької сільської ради 41,6 га та Шацької селищної ради –     249,0 га.

В зону стаціонарної рекреації входять зони відпочинку “Гряда”, “Гушове”, “Пісочне”, “Світязь” з існуючими базами відпочинку, пляжами з прилеглими лісовими насадженнями.

Господарська зона

Господарська зона займає 29883,0 га. З них 14734,0 га займають ліси, 6839,9 га – луки (використовуються як пасовища та сінокоси), 4759,9 – рілля, а на 1378,8 га знаходяться населені пункти. Тут також є 9 невеликих озер площею 107,7 га та 580,2 га боліт.

У межах господарської зони Шацького НПП знаходяться населені пункти, об’єкти його комунального призначення, а також землі інших землевласників і землекористувачів, включені до його складу без вилучення земель, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Тут проводиться традиційна господарська діяльність (виробництво сільськогосподарської продукції, ведення лісового господарства, будівництво сільської та селищної інфраструктури, розвиток харчової та переробної промисловості, добування торфу та піску, будівництво доріг загального користування тощо).

Серед лісів господарської зони переважають ліси з домінуванням Pinus sylvestris, Alnus glutinosa, Betula pendula. Найпоширенішими сосновими лісами є ліси з домінуванням Vaccinium myrtillus. В деревостані з невисокою участю трапляються Betula pendula, Quercus robur. Підлісок розвинений слабо, в ньому переважає Frangula alnus, трапляється Sorbus aucuparia. Звичайними видами цих угруповань є Molinia coerulea, Vaccinium vitis-idaea, Calluna vulgaris. Як правило в цих лісах добре розвинений моховий покрив, у якому переважають Pleurozium schreberi та Dicranum rugosum.

Найбільш високі елементи рельєфу займають соснові ліси з покривом лишайників (Cladonio-Pinetum Juraszek 1927). Трав’яно-чагарничковий ярус у цих ценозах утворюють Thymus serpyllum, Festuca ovina, Jasione montana, Hieracium pilosella та інші. Трапляються в цих ценозах Arctostaphylos uva-ursi та ендемік Полісся – Dianthus pseudosquarrosus. Досить поширені у парку і заболочені соснові ліси ас. Vaccinio uliginosi-Pinetum Kleist 1929.

Дубово-соснові ліси є малопоширеними. В деревостані основним домінантом найчастіше є Pinus sylvestris, значною є участь Quercus robur, інколи – Betula pendula або Alnus glutinosa. В цих лісах переважно є добре виявлений підлісок з домінуванням Frangula alnus. В трав’яно-чагарничковому покриві переважають Majanthemum bifolium, Vaccinium myrtillus, Molinia caerulea, Oxalis acetosella. Ці угруповання належать до ас. Querco roboris-Pinetum W.Mat. et J. Mat. 1973.

Ліси з домінуванням Betula pendula утворилися на місці корінних соснових на дубово-соснових і зберігають в значній мірі їх видовий склад. Невеликими ділянками відмічені і лісові угруповання з переважанням Picea abies. Значну участь їх деревостані беруть Pinus sylvestris, Alnus glutinosa, Betula pendula. Також наявні невеликі ділянки грабово-дубових лісів (ас. Tilio-Carpinetum Tracz. 1962). Звичайними видами трав’яного ярусу цих лісів є Oxalis acetosella, Stellaria holostea, Asarum europaeum, Hepatica nobilis.

Незаболочені вільхові ліси належать до асоціацій Stellario nemorum-Alnetum glutinosae Lohm. 1957 і Fraxino-Alnetum W.Mat. 1952.

Заболочені чорньовільшняки ас. (Carici elongatae-Alnetum Koch 1926, синонім – Ribeso nigri-Alnetum Sol.-Gorn. (1975) 1987 (Alnetea glutinosae) мають переважно чистий вільховий деревостан, інколи співдомінують Betula pendula та Pinus sylvestris. В їх трав’яному покриві переважають Carex riparia, Carex acutiformis, Iris pseudacorus. Характерними видами є Thelypteris palustris, Peucedanum palustre, Carex vesicaria, Carex pseudocyperus, Stachys palustris. В дещо бідніших грунтових умовах розвиваються вільхові угруповання із видами роду Sphagnum, найчастіше Sphagnum centrale, рідше – S. squarrosum, S. obtusum. Ці угруповання виділяють в асоціацію Sphagno squarrosi-Alnetum Sol.-Gorn. (1975) 1987.

Серед нелісових боліт найбільшу площу займають евтрофні болота, серед них переважають відкриті болота класу Phragmito-Magnocaricetea з домінуванням Carex omskiana та C. appropinquata, значно менше поширені високотравні ценози з домінуванням Phragmites australis, Typha angustifolia. Флористичне ядро осокових та високотравних видів утворюють типові болотні бореальні види – Comarum palustre, Menyanthes trifoliata, Carex rostrata, Carex flava, Equisetum fluviatile, Naumburgia thyrsiflora. Різноманітність евтрофних боліт доповнюють угруповання осоково-гіпнових боліт.

Серед лук переважають болотисті з домінуванням Carex acuta, Agrostis stolonifera, Poa palustris та торф’янисті з переважанням Deschampsia caespitosa. Торф’янисті луки сформувалися переважно на місці осушених боліт. Справжні луки з домінуванням Anthoxanthum odoratum, Agrostis tenuis, Festuca rubra займають невеликі площі.

У межах господарської зони гніздяться надзвичайно рідкісні деркач Crex crex, журавель сірий Grus grus, очеретянка прудка Acrocephalus paludicola, поширена видра Lutra lutra та інші.

У відповідності з функціональним зонуванням на територій Шацького НПП встановлюється диференційований режим щодо охорони, відтворення та використання природних ресурсів.

Розподіл площі НПП за функціональними зонами

№

з/п

 Назва об’єктів обліку Загаль­на

площа,

га

У тому числі за функціональними зонами
заповідна регульованої

рекреації

 стаціонарної

рекреації

 Господар­ська
га % га % га % га %
Землі постійного користування
1 Пульмівське л-во 7825,3 759,0 14,7 6106,9 47,1 959,4 1,9
2 Мельниківське л-во 7882,5 3483,0 67,7 2147,0 16,5 539,4 55,1 1713,1 3,5
3 Світязьке л-во 7174,2 723,0 14,1 4717,2 36,4 148,0 15,1 1586,0 8,7
Разом 22882 4965,0 96,5 12971,1 100,0 687,4 70,2 4258,5 14,1
Землі без вилучення у землекористувачів
Державне підприємство «Шацьке учбово-досвідне лісове господарство»
4 Ростанське л-во 2496,0 140,9 2,7 2355,1 7,9
5 Піщанське л-во 1345,0 1345,0 4,5
6 Поліське л-во 4751,0 4751,0 15,9
7 Шацьке л-во 3351,0 3351,0 11,2
Разом 11943,0 140,9 2,7         11802,1 39,5
Інші землекористувачі
8 Піщанська сільрада 122,0 122,0 0,4
9 Пульмівська сільрада 3105,7 39,0 0,8 3066,7 10,3
10 Шацька селищна рада 4662,5 249,0 25,5 4413,5 14,8
11 Світязька сільрада 3301,8 41,6 4,3 32602,0 10,9
12 Самійличівська сільрада 2946,0 2946,0 9,9
13 Шацька райШРБД 14,0 14,0 0,1
Разом 14152,0 39,0 0,8     290,6 29,8 13822,4 46,4
Разом без вилучення 26095,0 180,1 3,5 290,6 29,8 25624,3 85,9
Усього 48977,0 5144,9 100 12971,1 100 978,0 100 29883,0 100
у %% 100 10,5 26,5 2,0 61,0