В заповідну зону входять:
— Лісове болото Втенське — ботанічний заказник державного значення, площею 130,5 га; належить Ростанському лiсництву Шацького держлісгоспу. Утворений у 1980 р.
Це дуже своєрідне верхове рідколісне сосново–сфагнове болото з участю журавлини (Oxycoccus palustris), пухівки піхвової (Eriophоrum vaginatum), лохини (Vaccinium uliginosum), багна болотного (Ledum palustrе) та інших оліготрофно-болотних видів у трав’яному покриві. У центральній частині болота у формуванні травостою бере участь очерет (Phragmites australis). Моховий покрив формують сфагни (Sphagnum acutifolium та ін.). Болото є кормовою базою тетерева (Lyrurus tetrix).
— Озерно-болотно-лісовий масив Мошне (614,0 га); включає ліс та невелике евтрофне озеро з сильно зарослими очеретом (Phragmites australis) та рогозом вузьколистим (Typha angustifolia) берегами, з незначною товщею води (до 1.5 м) та значним шаром сапропелю (до 12 м). Озеро повністю оточене сосновими лісами (угруповання Pinetum myrtillosum; P.pleurociosum; P.ledosum; Betuleto (pubescens)- Pinetum rubosum (idaei et nessensis), які зазнали впливу гідромеліорації у 70-ті роки. Внаслідок підсушення лісового верхового болота зникли березово-соснові ліси журавлиново-сфагнові. Лісові ділянки чергуються із невеликими трав‘яними болотами. Урочище є місцем поселення чорного лелеки (Cyconia nigra).
— Лісове урочище Унич (287,0 га) – репрезентує дубово-грабові та вільхові ліси; є місцем зростання видів Червоної книги України — Cypripedium calceolus, Cephalanthera rubra. Лісовий масив оточений осоково-гіпновими болотами та луками, на яких ростуть Betula humilis, Carex dioica, C.davalliana. Урочище є місцем поселення слукви (Scolopax rusticola).
— Лісовий масив Князь Багон (2257,0 га) – являє собою колишнє величезне лісове сфагново-соснове болото, яке зазнало впливу осушення у 70-ті роки. На сьогодні переважаючим типом рослинних угруповань тут є сосняки чорницеві (Pinetum myrtillosum); фрагментарно трапляються й рідкісні на Західному Поліссі сосняки леукобрієві (Pinetum leucobriosum), є сосняки молінієві (Pinetum moliniosum) та зеленомохові (Pinetum pleuroziosum). Трапляються й цікаві угруповання з перевагою у наземному ярусі червонокнижного виду — плауна колючого – сирі сосняки колючоплаунові (Pinetum lycopodiosum (annotini)). Після встановлення заповідного режиму і припинення господарського втручання у розвиток деревостанів під наметом частини вологих соснових і вільхово–березово-соснових лісів сформувався своєрідний трав’яний покрив з перевагою кропиви, ожини несійської. Відбулося часткове заростання лісів високотрав’ям і формування хащ.
— Озерно-болотний масив Довге-Кругле (599,0 га) – являє собою систему двох проточних озер Довге і Кругле, що сполучені каналом. Озера оточені чагарниковими і трав‘яними болотами, на яких росте цілий ряд рідкісних видів рослин, у тому числі з Червоної книги України: Salix lapponum, Betula humilis, Dactylorhisa incarnata, Drosera rotundipholia, Aldrovanda vesiculosa. Щорічно тут відмічаються колонії крячків річкового (Sterna hirundo) та чорного (Chlidonias niger).
— Лісово-болотний масив між озерами Острів‘янське та Пулемецьке (325,0 га) – характеризується своєрідним поєднанням лісових ділянок з чагарниковими, які представлені вербняками, і трав’яними дрібноосоковими болотами. Лісові ділянки представлені березово-
вільховими лісами орляково-чорницевими, гравілатовими і жіночопапоротевими. У формуванні вербняків беруть участь верби попеляста (Salix canerea), п’ятитичинкова (S.
pentandra), розмаринолиста (S. rosmaranifolia), пурпурова (S.purpurea), чорніюча (S. nigricans). До верб фрагментарно домішується також і береза низька (Betula humilis). Тут є також локалітети зростання рідкісних болотних видів трав, зокрема Carex chordorhiza, Drosera rotundifolia, Oxycoccus palustris, Calla palustris.
— Затока Бужня (площа 184,0 га) – являє собою західну частину озера Світязького, до якої з південної сторони прилягає ліс та зарості кущових видів верб – попелястої, пурпурової, п’ятитичинкової (Salix cinerea, S.purpurea, S. pentandra) Внаслідок обміління сполучного перешийка затока посилено заростає. Для затоки характерний широкий прибережний пояс очерету (Phragmites australis), у якому в окремі роки масово з’являється червонокнижний вид комахоїдних рослин – альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa). Внаслідок обміління у затоці розвиваються потужні зарості водяного різака алоевидного (Stratiotes aloides), що сприяє евтрофікації водойми. Прилеглі лісові угруповання представлені сирими вільховими та березово-вільховими насадженнями з домінуванням у наземному ярусі болотного різнотрав’я – кропиви (Urtica dioica), гадючника в’язолистого (Filipendula ulmaria), комиша лісового (Scirpus sylvatica), щучки дернистої (Deschampsia caespitosa) .
— Міжозерний масив Климівське –Чорне мале (площа 82,0 га) – переважно трав’яні (дрібноосокові та здутоосокові) і чагарникові (вербнякові) болота. Значну природоохоронну цінність мають власне озера, які є місцем гніздування і харчування багатьох видів птахів. Саме на Климівському у 1964 р. було виявлене перше гніздування лебедя-шипуна (Cygnus olor); лебеді гніздуються тут і досі. На цьому озері є колонія мартинів, гніздяться чубата чернь, крижень, бугай та бугайчик. На Чорному Малому гніздуються лиска, червоноголова чернь та інші види птахів.
— Ростанський ялинник- ботанiчна пам»ятка природи мiсцевого значення, що належить Ростанському лiсництву (квартал 39 видiл 17) Шацького держлісгоспу.. Загальна ж площа ялинника – 10.4 га, він охороняється також і як генетичний резерват ялини (Picea abies), з якого здійснюють збір насіння для впровадження ялини у лісові культури.
Цей острівний ялинник лежить за південною межею суцільного поширення смереки у балтійській частині її ареалу. Лісівничо-таксаційні особливості насадження описані в літературі (Цурик, Ященко, Жижин, 1978; Цурик, Ященко, 1978; Ященко, Горун, Матейчик, 1999). Ялинник перебуває під постійним ботанічним контролем наукового відділу Шацького національно природного парку та відділу охорони природних екосистем Інституту екології Карпат НАН України. Ялинник — об’єкт регіонального моніторингу за станом та змінами лісових угруповань, за динамікою структури маргінальних популяцій смереки.
— Урочище Заволодавське (331,0 га) – західна частина одноіменного болотно-лісового масиву, розташованого на пограниччі з Білоруссю. Рослинність представлена переважно сосновими, вільховими і березовими лісами, подекуди трапляються фрагменти ялинових насаджень. До лісу прилягають болотисті ділянки, зайняті чагарниками з перевагою верби попелястої. На середлісових пониженнях відмічено вільшняки гравілатові, кропивні, шартрськопапоротеві. Фрагментарні соснові ліси — переважно чорницеві (Pinetum myrtillosum) та зеленомохові, із значною участю ялівцю звичайного (Juniperus communis) у підліску.
— Урочище Хороми (площа – 325,0 га) – лісовий масив з перевагою соснових лісів різного ступеня зволоження, що прилягає до озера Кримно. На підвищених ділянках масиву переважають сосняки зеленомохові, а з пониженням рельєфу їх змінюють чорницеві, вересові та фрагментами – молінієві і сфагново-лохинові соснові ліси. Пониззя зайняті вільшняками осоковими, жіночопапоротевими та гравілатовими. У минулому в Хоромах були ділянки сугрудових типів лісу із значною участю дуба звичайного (Quercus robur). Урочище є місцем зростання багатьох регіонально рідкісних видів рослин – орликів звичайних (Aquilegia vulgaris), рутвиці жовтої (Thalictrum flavum), а також місцем гніздування чорного лелеки (Ciconia nigra).