Slider11
7
4
6
8
1

Транскордонний Біосферний Резерват «Західне Полісся»

 
MAB
object1429833264
PPN_LOGO_NEW
park_prozor
Pribuzh_Pol

Біосферний резерват — це територія, на яку поширюється міжнародна програма охорони навколишнього середовища ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (анг.: Man and Biosphere, МАБ), спрямована на забезпечення збалансованих відносин між людиною і природою. Біосферні резервати були створені для збереження біологічного різноманіття та можливості відслідковування змін у навколишньому середовищі в планетарному масштабі.

Вони виконують три основні функції:

-охоронну, спрямовануназбереженняландшафтів, екосистем, видового ігенетичного біорізноманіття;

— розвиткову, тобто сприяння формам розвитку, які можна вважати соціально, культурно та екологічно сталими;

— матеріально-технічного забезпечення, через реалізацію освітньої діяльності, підготовку, дослідження та моніторинг місцевих, регіональних, національних і глобальних питань, пов’язаних з охороною та сталим розвитком.

Реалізація цих цілей можлива через розподіл територій біорезерватів на 3 зони:

A — ядра (центральна), у межах якої збереглися найбільш цінні природні комплекси, що підлягають правовій охороні, наданої юрисдикцією держави (категорію I або II за даними Всесвітнього союзу охорони природи), наприклад, національні парки, резервати. У цій категорії, в основному, здійснюється наукові дослідження та моніторинг природних процесів і стан навколишнього середовища. Зоною ядра може бути як велика площа, так і декілька дрібніших;

Б — буферна, що охоплює територію зі статусом охорони нижчого рівня. У цій зоні можливе проведення досліджень, розвиток туризму, а також стала господарська діяльність. Ця зона призначена до розробки нових форм охорони природи, а також сприяння економічної дільності, яка базується на принципах сталого розвитку;

В — перехідна (транзитна), тобто зона традиційного землекористування, де впроваджуються рекомендації щодо сталого господарювання, які випливають з охорони зони ядра.

Ідея створення мережі Біосферних резерватів була сформульована Генеральною конференцією ЮНЕСКО в 1970 році. Вона виникла з необхідності забезпечення в мінливому навколишньому середовищі доступності територій для наукових досліджень та моніторингу змін навколишнього середовища. Відповідно до програми Біосферний резерват має займати велику площу та охоплювати не тільки характерні типи природних біомів — особливо цінних природних зон, а також риси гармонійного ландшафту з традиційним землекористуванням та змінені або деградовані екосистеми, які можна відновити до стану, близького до природного. Створення Біосферних резерватів в 70-х роках минулого століття, у певному сенсі випередило свій час. Більш повна реалізація цієї ідеї відбулася щойно в 90-х роках минулого століття. Після Саміту Землі в Ріо-де-Жанейро в 1992 році приділено більше уваги важливості культури та місцевих традицій в галузі охорони навколишнього середовища. Це знайшло своє відображення на Міжнародній конференції з біосферних резерватів в Севільї в 1995 році, де визначено напрямки розвитку резерватів, беручи до уваги необхідність узгодження їх завдань із соціально-культурними умовами життя місцевого населення. Під час цієї конференції схвалено Рамковий Статут Мережі Резерватів Біосфери.

Біосферні резервати створюються Міжнародною координаційною радою з Програми «МАБ» (ICC) на прохання зацікавленої держави. Міжнародна координаційна рада здійснює також періодичний огляд (кожні 10 років). Якщо Резерват не відповідає умовам Статуту і не має можливості усунення недоліків протягом короткого часу, він втрачає свій статус у Мережі.

Мережі почали створюватися в 1976 році. Цей статус отримали як великі національні парки (Єллоустонський НП, «РокіМаунтін» НП в США), так і невеликі: Біловезький НП, Баб’ягурський НП, резерват «Озеро Лукнайно» в Польщі. Світова мережа біосферних резерватів на сьогодні включає 631 об’єкт у 119 країнах, у тому числі 14 транскордонних (2014). Перші транскордонні резервати, які було створено в 1992 році – це «Східні Карпати» (польсько-словацький), «Крконоше» (чесько-польський) і «Татри» (польсько-словацький). Наступні було створено в 1998 році на прикордонних територіях між Францією та Німеччиною і в дельті Дунаю. Варто відзначити, що після приєднання української частини (1998 рік), БР «Східні Карпати» став першим у світі Тристороннім транскордонним біосферним резерватом. Створення другого Тристороннього транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся» в 2012 році доводить, що Польща та Україна вирізняються на тлі інших у сфері співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища на прикордонних територіях.

Всесвітній список біосферних резерватів включає 10 об’єктів з Польщі, в тому числі, 4 транскордонні. Це, в порядку, в якому вони були утворені і розширені: БP «Біловежа» (1976, розширення 2005), БP «Баб’я Ґура» (1976), БP Озеро Лукнайно (1976), Словінській БP (1996), Тристоронній Tранскордонний БP «Східні Карпати»: Польща-Словаччина-Україна (1992/1998), БP «Крконоше»  (1992), Татранський БP (1992), БP «Кампіноська пуща» (2000), TБP «Західне Полісся»: Польща-Україна-Білорусь (2002/2011), БP «Бори тухольські» (2010).

Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» розташований на території Польщі, України і Білорусі та займає площу 2 600 км2. Це другий в Європі і третій у світі тристоронній Транскордонний біосферний резерват. Він охоплює три об’єкти, які з початку десятиліття існували на території польсько-українсько-білоруського прикордоння. У Польщі — це створений у 2002 році БР «Західне Полісся», що охоплює територію Ленчинсько-влодавського поозер’я і Поліської Долини Західного Бугу. В Україні – це створений в тому ж році Шацький біосферний резерват, що включає територію Шацького національного природного парку, а в Білорусі — територію Республіканського заказника «Прибузьке Полісся», де в 2004 році був створений БР «Прибузьке Полісся».

Створення Транскордонного біосферного резервату (TБР) «Західне Полісся» розпочалося в 2002 році. Бюро ЮНЕСКО МАБ у Парижі визнало, що слід зачекати утворення третьої, білоруської частини TБР. У червні 2004 року, в Парижі, представники Білорусі, Польщі та України домовилися про спільне фінансування проекту, натомість у листопаді того ж року, в Варшаві, було скликане перше засідання Тимчасового Керівного Комітету TБР «Західне Полісся» за участю представників Білорусі, Польщі i України. Тоді було узгоджено скликання тристоронньої робочої групи для підготовки номінаційної заявки до ЮНЕСКО для утворення ТБР «Західне Полісся» разом з розробкою карт зон території резервату «Західне Полісся», що вимагаються. У 2007 році представники МАБ Польщі, Білорусі та України приготували інший варіант угоди між трьома країнами, яка стосується Транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся».

Важливою подією в історії формування резервату стало підписання 28 жовтня 2011 року, в Києві, польсько-білорусько-української угоди про створення транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся», що з’єднує три існуючі прикордонні біосферні резервати: Польщі, Білорусі і України. Сторони угоди, крім створення ТБР «Західне Полісся», заявили про готовність співпраці в галузі збереження та сталого використання біологічного та ландшафтного різноманіття ТБРЗП та сталого розвитку регіону ТБРЗП та збереження традиційних знань і способу життя місцевого населення.

9-13 липня 2012 р. Міжнародна координаційна рада Програми «МАБ» ЮНЕСКО на зустрічі в Парижі включила його до списку Біосферних резерватів. Статус Транскордонного біосферного резервату ЮНЕСКО підтверджує виняткові природні цінності та значення цієї території в збереженні і підтримці біорізноманіття в Європі і в світі.

TБP «Західне Полісся» розташований між басейнами Балтійського і Чорного морів, у межах басейнів річок Західного Бугу та Прип’яті. Долини обох річок є ключовими екологічними коридорами, які мають загальноєвропейське значення. Долина Західного Бугу, яка проходить з півдня на північ уздовж східного кордону Європейського Союзу, перетинає один з найбільших в Європі болотно-озерно-лісових комплексів, що охоплюють різні види водно-болотних угідь. Резерват розташований в центральноєвропейському біогеографічному регіоні. Польська частина майже повністю покриває територію Ленчинсько‑Влодавського поозер’я.

ТБР «Західне Полісся» розташований в зоні екотона (переходу) між двома біомами: бореальними хвойними лісами і листяними лісами помірного поясу, більшість з яких — бореальні хвойні ліси. Багато видів рослин і тварин виступає тут на межі ареалу виду. Тут трапляються два ендемічні види рослин: смілка литовська Silene lithuanica і костриця поліська Festuca Polesica, а також чотири рідкісні види орхідей. Ленчинсько-влодавське поозер’я – це один з озерних регіонів у Польщі, який не був охопленим процесом зледеніння. Українська частина резервату включає Волинське Полісся і розташована уздовж Прип’яті, яка тече на схід. Весь регіон характеризується великою кількістю озер (62 у Польщі та 28 в Україні), боліт, лук і озерних комплексів з особливостями флори і фауни, серед яких багато рідкісних і зникаючих видів, що занесені до червоних книг Польщі, України і Білорусі та міжнародних червоних списків. Це ключова територія, на якій відмічено гніздування глобально вразливих видів птахів, такі як очеретянка прудка Acrocephalus paludicola, коловодник ставковий Tringa stagnatilis, журавель сірий Grus grus та інші. У резерваті перетинаються міграційні шляхи птахів з півночі на південь (Біле-Балтійське-Середземне моря) та зі сходу на захід (Поліський широтний).

На території резервату проживає близько 68 тисяч осіб. Більше 90% населення мешкає в перехідній зоні, решта у буферній. Враховуючи складну історію регіону та змінами кордонів, територія Західного Полісся є переплетенням різних культур, національностей та релігій, таких як римо-католицька, православна та іудаїзм, що становить велику привабливість. Територія резервату представляє і захищає унікальні ландшафти і традиції на перехресті культур, як Східної, так і Західної Європи. Домінуючими галузями економіки на цій території є — сільське господарство, природничий туризм і агротуристика, а також сталий розвиток лісового господарства та рибальства. У сільських районах є багато пам’яток традиційної дерев’яної архітектури, характерних для Полісся.

У перехідній зоні Біосферного резервату «Західне Полісся» знаходяться міста: Влодава, Шацьк, Парчев і Ленчна, які мають цікаві історичні пам’ятки та місцеві культурні традиції. Ці міста виступають центрами обслуговування для всього Резервату. Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» був і залишається місцем багатьох проектів і науково-дослідних програм, особливо в галузі геоморфології, гідрології, гідробіології, ґрунтознавства, фітосоціології, геоботаніки, екології, збереження довкілля та управління. У реалізації цих проектів беруть участь також студенти з Любліна, Львова, Києва, Мінська.

Площа ТБР: 263.016 га (48.024 га в Білорусі; 139.917 га в Польщі; 75.075 га в Україні)

diploma

Форми охорони навколишнього природного середовища

на території ТБР «Західне Полісся»

ПОЛЬСЬКА ЧАСТИНА

Ландшафтний парк «Ленчинське поозер’я» було створено в 1990 році. Він займає площу 11 816 га. Його головна привабливість — численні Ленчинсько-Влодавські Озера. Із 17 озер найбільшу екологічну цінність мають: Усьцівєж, П’ясечно, Бжезічно, Лукєтек, Чорне Ґосьцінєцьке, натомість найбільшу рекреаційну цінність – згадані раніше П’ясечно і Роґужно, Красне, Лукче, Заґлембоче. Переважають плоскі форми рельєфу з різноманітними крейдяними пагорбами і понорамами, залишками кінцевих морен (район озер Міське та Клещув) та невеликою кількістю піщаних дюн. Систему поверхневих вод збагачують комплекси ставів в районі місцевостей Усьцімув і Красне. Тут беруть початок річки: Півонія, Тисмениця і Бобрівка. Вздовж східного краю парку проходить канал Вепш-Кшна. На території парку є чисельними болотна черепаха, яка рідко трапляється в інших частинах країни і, вже зникаюча, ропуха зелена, бобри і лосі.

Поліський національний парк було створено в 1983 році для збереження «Ленчинсько-влодавського поозер’я». Коли в 1990 році створено Поліський національний парк, до його складу включено більше 60% території ландшафтного парку. Сьогодні він є частиною буферної зони національного парку та складається з 4 невеликих території, площею 5 113 га. Тут переважають болотисті рівнини, луки і болота. Парк багатий водними екосистемами (близько 15% його площі). Різноманітностю цього низовинного ландшафту є підвищення — Горб Волі Верещинської в його південній частині. До найбільш цікавих рослини, пов’язаних з торфовищами, належать: береза низька, росичка круглолиста, плаунець заплавний. На території парку в Старому Залучі знаходиться пам’ятник природи — дуб черешчатий окружністю 460 см.

Собіборський ландшафтний парк був закладений в 1983 році. Він займає площу 10 000 га. Це типовий лісопарк (ліси займають 75% площі). У деревостанах переважають сосни. Бори різноманітні за видовим складом дерев і підліску та умов проживання. Тут ми зустрічаємо сухі, свіжі, вологі та болотні бори. Листяні широколисті ліси займають невелику площу, більшість зустрічаємо лише в південній частині парку. Парк охороняє найбільш цінні фрагменти у шістьох резерватах, які охоплюють більше 16% тариторії парку та є оселищем європейського значення для болотної черепахи.

Хелмська охоронна ландшафтна територія займає площу 32 110 га. Вона була створена в 1983 році. В її межах знаходяться характерні пагорби вапнякового походження, які чергуються з болотистими пониженнями, де можна знайти різні типи низинних боліт, серед них, характерні для цієї території, карбонатні болота. На території ОЛТ є резервати: «Озеро Сьвєрщув», «Серняви» і «Роскош».

Поліську охоронну ландшафтну територію було створено в 1983 році. Вона займає площу 41 000 га, охоплюючи комплекс охоронюваних природних територій в районі Поліського національного парку з Собіборським ландшафтним парком та Шацьким національним природним парком в Україні. Велика рівнина з численними болотами (наприклад «Коров’яче Болото», «Дубечинське Болото») і озерами, покрита сосновими та змішаними лісами. Поліська ОЛТ виконує дуже важливу функцію у збереженні водного і кліматичного балансу цього регіону. Водно-болотні угіддя є природними резервуарами великої ємності, натомість ліси виконують водоохоронні функції. На цій території знаходиться резерват «Болота над Чорним озером».

Прибузька охоронна ландшафтна територія займає площу 11 300 га. Вона була створена у 1990 році. Це територія, яка охороняється завдячуючи своїм ландшафтам і різноманітністю екосистем, цінний через можливість задоволення потреб пов’язаних з туризмом і відпочинком, а також функцією екологічних коридорів. Територія не має великих лісових комплексів. Збереглися фрагменти зарості з вербами і тополями. На піщаних дюнах і пагорбах виступає сухий бір лишайниковий (урочище Суґри біля Коденя). Великі площі займають пасовища і луки, з характерною для долини Західного Бугу ксеротермічною рослинністю.

Резерват «Бжезічно» – болотний, створений в 1959 році, займає площу 87,46 га. Він був створений для збереження комплексів водної та болотної рослинності, не порушених господарською діяльністю людини.

Резерват «Обрадовське озеро» – болотний, створений в 1975 році, займає площу 81,79 га. Він був створений для збереження дистрофічного озера і місць зростання багатьох рідкісних видів водних і болотних рослин.

Резерват «Орхове озеро» – водно-болотний, створений в 1996 році, займає площу 58,03 га. Він був закладений для збереження озера і навколишніх боліт з унікальними судинними рослинами для наукових і навчальних цілей.

Резерват «Крульова дрога» – лісовий, створений в 1967 році, площею 38,79 га для збереження старовікових дубових насаджень природного походження дуба черешчатого — пам’ятки природи.

Резерват «Парчевські ліси» – лісовий, створений в 1984 році, займає площу 157,29 га, для збереження фрагментів природного деревостану сосни і дуба з великою кількістю деревпамяток природи, які були місцем, присвяченим партизанській боротьбі в період Другої світової війни.

Резерват «Магазин» – болотний, створений в 1996 році на площі 51,98 га для збереження в природному стані боліт з унікальною рослинністю для наукових, навчальних та ландшафтних цілей.

Резерват «Малозємце» – фауністичний, створений в 1988 році на площі 38,07 га для збереження місця гніздування чаплі сірої та інших видів птахів.

Резерват «Болота над Чорним озером» – флористичний, створений в 1959 році, площею 46,17 га. Він був закладений для збереження верхових боліт і мальовничого ландшафту.

Резерват «Три озера» – болотний, створений в 1986 році, займає площу 749,24 га, для збереження частини Полісся з рідкісними видами рослин і тварин для наукових і навчальних цілей.

Резерват «Черепашачі болота» — фауністичний, створений в 1988 році, займає площу 737,41 га. Він був закладений для збереження найбільш чисельних в країні місць оселищ болотної черепахи та багатьох рідкісних і зникаючих видів тварин та рослин.

Мережа Натура 2000 – мережа охоронних ділянок на території країн-членів Європейського Союзу, яка забезпечує реалізацію узгодженої політики в галузі збереження природних ресурсів. Вона включає в себе: спеціальні зони збереження природних оселищ, ареалів птахів, відомих як пташині резервати. У цих районах захищається природні оселища, види рослин і тварин, що мають суттєве значення для збереження біорізноманіття. У Польщі, мережа Натура 2000 охоплює 849 ареалів і 145 ареалів птахів, які займають майже п’яту частину всієї суші країни. На території Люблінського воєводства є 23 території спеціальної охорони птахів та 100 територій особливого значення для Європейського Співтовариства, що ставить воєводство на першому місці в країні з точки зору їх чисельності. Мережа охоплює найбільш цінні екосистеми, особливо пов’язані з долинами великих річок, боліт і великих лісових комплексів. На території Біосферного резервату «Західне Полісся» знаходиться, в цілому або в частині, п’ять ареалів птахів: PLB 060001 «Багно Бубнув», PLB 060003 Долина Центрального Бугу, PLB 060004 Долина Тисмениці, PLB 060006 Парчевські ліси, PLB 060019 Полісся та 12 ареалів проживання: 060009 Усьцівєрські озера, PLH 060011 «Коров’яче Болото», PLH 060013 «Поліський Оплот», PLH 060032 Поліська Долина Західного Бугу, PLH 060043 Собіборські ліси, PLH 060048 Подпакуле, PLH 060057 Серняви, PLH 060076 Бжезічно, PLH 060095 Єліно, PLH 060098 Вересовище в Ожехові, PLH 060105 Маслюхи та PLH 060107 «Парчевський Оплот».

УКРАЇНСЬКА ЧАСТИНА

Шацький біосферний резерват створено в Україні в 2002 році. Він займає площу близько 75 тис. га. Резерват створено на базі Шацького національного природного парку, існуючого з 1983 року та розширеного в 1999 році з 32 800 до 48 977 га. В його межах знаходиться комплекс найбільших озер в Україні, з озером Світязь (близько 2600 га), яке називють «українським Байкалом», а також великі площі, займані болотами, верхньою частиною Прип’яті та невеликим фрагментом долини Західного Бугу. Шацьке поозер’я розташоване в районі європейського вододілу між басейнами Балтійського і Чорного морів. На початку ХХ ст. викопаний був канал, що поєднує озеро Світязь з Припяттю, одночасно поєднуючи стоки обох морів.

В структурах землекористування переважають ліси, що займають більше половини території Парку. Велику частину займають водойми — 14,2% і болота — 4%. Луки займають 6,8% площі, 25% — орні землі і населені пункти. Флора парку налічує понад 800 видів вищих судинних рослин, 41 вид, з яких віднесено до Червоної книги України. Фауна парку представлена типовими поліськими видами. Тут знаходяться 55 видів ссавців, 241 вид птахів, 7 видів плазунів, 12 видів земноводних, 30 видів риб. До Червоної книги України віднесено 66 видів.

Ця територія багата на рідкісні види тварин: вовк, чорний лелека, журавель, черепаха болотна та рідкісні лісові угруповання.

На території Біосферного резервату розташовано такі пам’ятки природи.

Ботанічний заказник “Втенський” площею 130 га, розташований біля с. Ростань і належить Ростанському лісництву Шацького учбово-досвідного лісового господарства. Утворений Постановою РМ України №132 від 25.02.80 р. Унікальне евтрофне болото, де зростають сосна і береза, а серед сфагнового моху переважають угруповання осоки тонкокореневищної, андромеди багатолистої, багна звичайного. Зростають види, занесені до Червоної книги України – журавлина дрібноплідна, росички англійська та середня. Входить до заповідної зони.

Лісовий заказник “Ялинник” площею 83 га розташований біля с. Кам’янка і належить Ростанському лісництву Шацького учбово-досвідного лісового господарства. Утворений рішенням облради №4/3 від 9.12.98 р. Цінні високобонітетні сосново-ялинові насадження віком 120-160 років. Місце зростання валеріани дводомної, занесеної до Червоної книги України. Входить до заповідної зони.

Лісовий заказник «Ростанський», с.Кам’янка, площа 14.6га, Шацьке міжгосподарське спеціалізоване лісогосподарське підприємство, утворений рішенням облради №17/19 від 17.03.94.

Клонова плантація високопродуктивних соснових насаджень, створена в 1967 році шляхом використання елітного насіння з 63 областей України, Росії і Прибалтійських держав, що є важливою базою для розвитку та поліпшення лісонасінневої справи в області та західному регіоні.

Іхтіологічний заказник “Озеро Соминець” площею 46 га розташований неподалік від смт. Шацьк в межах Шацької селищної ради. Утворений рішенням облвиконкому №272 від 26.07.83 р. Цінне озеро карстового походження.

Гідрологічний заказник “Пулемецький” площею 112,4 га розташований неподалік від с. Пулемець. Цінне болото, місцями поросле березою, осокою і чагарниками – місце зростання таких рідкісних червонокнижних видів, як росичка англійська і шейхцерія болотна.

Гідрологічний заказник “Піщанський” площею 607,4 га розташований неподалік від с. Піща. Болота, вкриті заростями берези повислої і верб. Зростають види, занесені до Червоної книги України – осока зближена, береза низька, росички англійська та середня.

Ботанічна пам’ятка природи “Дуб-велетень” площею 0,01 га знаходиться біля смт. Шацьк і належить Шацькому лісництву Шацького учбово-досвідного ДЛГ. Утворена розпорядженням облвиконкому №563-р від 27.12.72 р. Одиноке дерево дуба черещатого віком понад 300 років серед лісового масиву.

Ботанічна пам’ятка природи “Сосна і дуб-1” площею 0,01 га знаходиться біля смт. Шацьк і належить Шацькому лісництву Шацького учбово-досвідного ДЛГ. Утворена розпорядженням облвиконкому №563-р від 27.12.72 р. Рідкісне явище в природі – дерева сосни звичайної та дубу черещатого віком близько 125 років, що зрослися однією гілкою в трьох місцях.

Ботанічна пам’ятка природи “Сосна і дуб-2” площею 0,01 га знаходиться біля смт. Шацьк і належить Шацькому лісництву Шацького учбово-досвідного ДЛГ. Утворена розпорядженням облвиконкому №563-р від 27.12.72 р. Рідкісне явище в природі – дерева сосни звичайної та дубу черещатого віком близько 155 років, що зрослися між собою.

БІЛОРУСЬКА ЧАСТИНА

Біосферний резерват та ландшафтний заказник «Прибузьке Полісся»

Національний (Республіканський) ландшафтний заказник «Прибузьке Полісся» було створено в 2003 році в південній частині Брестського району на площі 7950 га. У 2003 році, на базі заказника, створено біосферний резерват «Прибузьке Полісся», площа якого значно більше площі заказника і становить 48024 га. У 2004 році резерват «Прибузьке Полісся» отримав офіційний статус біосферного резервату ЮНЕСКО. Попри низовинний характер рельєфу ландшафт резервату дуже різноманітний. Характерною особливістю ландшафту БР «Прибузьке Полісся» є наявність численних піщаних дюн у вигляді пагорбів — на берегах річок і озер. Дюни сформувались внаслідок дефляції піску з поверхні без рослинного покриву. Це, як правило, параболічні дюни з асиметричними формами. Їх висота сягає 25 м, а довжина до кількох сотень метрів.

В структурах землекористування переважають ліси, які займають 89,3 % території Резервату. Відносно велику площу займають водні екоситеми: 1,2% — болота, 2,6% — стоячі і текучі води. Орні землі (орні землі, луки, пасовища) займають лише 2,2% площі Резервату.

На заході, річка Західний Буг та її права притока Копаївка, а також численні струмки та дренажні канали, утворюють річкову мережу. Копаївка бере початок з озера Пулемецьке (Україна) і природно поєднує унікальні озера Шацького поозер’я з Балтійським морем.

Найбільшою природною водоймою на території Резервату є озеро Селяхи, розташоване в басейні річки Західний Буг за 55 км від Бреста. Південна частина Резервату є одним з найтепліших регіонів Білорусі, де вегетаційний період триває близько 210 днів.

Багата флора Резервату налічує понад 680 видів судинних рослин. Більша частина видів знаходиться майже на межі природного ареалу. Це впливає на особливий статус цієї території, як важливого екологічного вузла. Територія Резервату характеризується абсолютним переважанням сосни та майже повною відсутністю ялиці та вільхи сірої.

Основні деревні види — сосна, вільха, береза, дуб. Тут спостерігаємо також місця зростання видів, таких як граб, ялина, клен, липа, ясен і осика. В БР «Прибузьке Полісся» можна знайти дуже рідкісні та зникаючі в Білорусі екосистеми піщаних лук, верболозів, кущів ялівця і вересовищ. На надзаплавних терасах річки Західний Буг і Копаївки, збереглися природні низинні заплавні луки з фрагментами степових лук. Серед лісів, розташованих в нижчих частинах території, зустрічається фрагменти низинних, перехідних і верхових боліт. Ялинові ліси мають острівний характер в північній частині Біосферного резервату. Одне з угруповань – «Ялинове урочище», має статус пам’ятника природи республіканського значення. Цей тип екосистеми — острівні ялинники – немає аналогів на території Білорусі, Польщі.

Біосферний резерват «Прибузьке Полісся» також є єдиним відомим місцем зростання в білоруській частині Полісся щитолисника звичайного. У районі озера Селяхи знаходиться велика кількість сальвінії плаваючої Salvinia natans, єдиної білоруської водяної папороті, занесеної до Червоної книги Республіки Білорусь, натомість у південних і центральних районах Резервату росте багато різновидів орхідей. На території резервату знаходиться 35 видів рослин і 6 видів грибів.

Не менш багатий і різноманітний є тваринний світ Біосферного резервату. Найбільш досліджена група – група хребетних (близько 340 видів). Тут спостерігаються всі види риб, які живуть в Білорусі (47), всі видів плазунів (7) і земноводних (12). Біосферний резерват вирізняється багатством і різноманітністю орнітофауни. З 323 видів птахів, які живуть в Білорусі, в Резерваті знаходиться понад 240 видів, у тому числі 175 гніздуючих. Тут відмічено 60 видів ссавців — більше ніж на будь-якій охоронюваній території Білорусі. Резерват є місцем проживання для майже всіх видів дятлів Європи, 59 видів птахів, 10 видів ссавців, 2 видів плазунів, 2 земноводних, 4 риб і 30 безхребетних з Червоної книги Республіки Білорусь, 16 видів кажанів. Тут присутні й інші рідкісні ссавці в Європі, такі як: лосі, вовки, борсуки, бобри і видри. Візитною карткою Резервату «Прибузьке Полісся» є папороть (чистоуст королівський), яка зростає в Білорусі лише в Резерваті, поблизу озера Селяхи.

Туристичні пам’ятки середовища на території ТБР «Західне Полісся»

ТБР «Західне Полісся» – це регіон, який характеризується багатою природою, в якому можна відпочити і займатися краєзнавством, та який звертає свою увагу на багатокультурність історичних пам’яток, особливо релігійних. Важливою особливістю Західного Полісся є наявність і взаємне проникнення трьох культур: польської, білоруської та української. Багатокультурність регіону спостерігається в повсякденному житті, в сімейних та релігійних святах і, передусім, в мові. Місцеві діалекти цікаві не тільки для професіоналів, але і для любителів екзотичних мов.

Туристично привабливі місцевості в польській частині ТБР «Західне Полісся»:

Влодава – місто на річці Західний Буг зі слідами співіснування різних релігій і культур (католицизм, православ’я, іудаїзм). Головні архітектурні пам’ятки: барокова синагога з XVIII ст., де знаходиться музей Ленчинсько-влодавського поозер’я, барокова церква і монастир отців Паулінів (XVIII ст.), русько-візантійська церква Різдва Пресвятої Богородиці.

Ленчна – місто на краю долини річки Вепш, з цікавим урбаністичним дизайном (три ринкові площі). Головні архітектурні пам’ятки: церква святої Марії Магдалини, побудована у стилі люблінського ренесансу в 1618-1631 рр., та Велика синагога (XVII ст.) — одна з найкрасивіших в країні.

Парчев – повітове місто, колишнє королівське городище з XV ст. на королівському шляху з Кракова до Вільнюса. Неоготична базиліка з більш раннім дизайном інтер’єру, в тому числі із зображенням Богоматері з XVII ст., дерев’яна каркасна дзвіниця з XVII ст.

Цицув – місце польсько-більшовицької битви в 1920 році, в якій 7 люблінський кавалерійський полк здобув перемогу над силами ворога, який йшов на Люблін та Варшаву. Герої битви були поховані на місцевому військовому кладовищі. В центрі знаходиться пам’ятник, присвячений їх пам’яті.

Собібур – село в Собіборських лісах, зі збереженими старими будівлями. Місце мучеництва. Під час Другої світової війни тут знаходився нацистський табір смерті. У ньому втратило життя 250 тисяч людей, в основному євреїв з багатьох європейських країн. Сьогодні — Музей колишнього нацистського табору смерті.

            Природні цінності цього регіону – це озера Ленчинсько-влодавського поозер’я, Поліський національний парк, ландшафтні парки: Собіборський, Поліський і Ленчинсько-влодавське поозер’я, річки Західний Буг і Вепш та лісові комплекси: Парчевські, Влодавські і Собіборські ліси. Багату туристичну інфраструктуру мають озера: Біле (площа 106 га, глибина 33,6 м) – найбільш популярне на поозер’і, з численними місцями для тимчасового проживання і закладами громадського харчування, близько 30 курортами, пунктами прокату водного інвентарю, і, перш за все, чистою водою і привабливими пляжами, та озеро П’ясечно (площа 84,7 га, глибина. 38,8 м) з курортом та місцями, де проводяться курси з дайвінгу і вітрильного спорту.

            У польській частині Полісся є численні пішохідні стежки. Центральний шлях Ленчинсько-влодавського поозер’я — це ідеальний маршрут для любителів піших мандрівок. Любителі верхової їзди можуть користуватися Поліським кінним шляхом, а велосипедисти можуть ознайомитися з принадами Полісся завдяки велосипедному шляху Воля Ухруська — Люблін.

Українська частина ТБР «Західне Полісся» вирізняється мальовничими природними ландшафтами, в яких переважають ліси, болота та озера з чистою водою. Клімат у цьому регіоні помірно-теплий і м’який. Шацький національний природний парк має високий рекреаційний потенціал. Щороку тут відпочивають близько 100 тисяч осіб.

Щоб забезпечити збереження найцінніших природних екосистем Парку, його територію поділено на функціональні зони, з вилученням рекреаційної функції. Зона рекреаційного використання займає 40 відсотків загальної площі Парку.

Тут дуже добре розвивається відпочинковий і водний туризм. Для рекреаційних цілей найбільше використовуються береги озер Світязь і Пісочне. Тут знаходяться місця ночівлі, пункти прокату водного інвентарю та спортивно‑рекреаційні зони. Найцінніші архітектурні пам’ятки парку — мальовничі, дерев’яні і цегляні церки в селі Світязь — Петропавлівська з 1846 року, в Піщі — Свято-Казанська церква з 1801 року і в Шацьку — церква з 1836 року. Цікавими, в архітектурному відношенні, є давні, дерев’яні будівлі села.

В білоруській частині Транскордонного біосферного резервату збереглося багато дерев’яних церков і костелів. Найдавніші храми в регіоні — це: церква святого Михаїла в Черську (початок XVII ст.), церква святого Іллі в селі Дубок (кінець XVIIІ ст.) і Преображенська церква в селі Медна (XVIII ст.). Ці храми є прикладом релігійної архітектури Західного Полісся. Крім того, в селі Домачеве знаходиться пам’яткова церква святого апостола Луки (1905 рік) у неоруському стилі. Вона була побудована у вигляді хреста в чотирьох напрямах.

Народна архітектура органічно вписується в навколишнє природне середовище Полісся. У житлових та господарських будинках збереглося багато типових для регіону архітектурних форм та характерні риси просторового розташування села. Будівлі характеризуються багатством декору інтер’єру. Багато жителів сіл в білоруській частині Резервату досі живе в будинках, де під одним дахом знаходяться житлові та господарські приміщення і стодола.

У селі Томашівка знаходиться військове кладовище з Першої світової війни (1262 окремих поховань та 20 братських могил). Воно має міжнародний статус. Тут були поховані польські, російські, австрійські, угорські та німецькі солдати, які загинули під час Першої світової війни.